Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Розстріляв я офіцера і любов свою. Наче хвилями озера з хмарками в бою... III Та нема огнів у зорі од очей моїх. а під ними — крок, із вінками йдуть дівчата й хлопці без шапок. Спів до неба тужно лине, мов ідем на бій... Положив я в домовину перстень золотий... Тільки біла путь... Тільки спомини юрбою на снігу встають. Кров — у щоки, кров - у скроні, знову, знов як стій: на заплаканій долоні перстень золотий... А над ним обличчя любе, в ньому жаль, і гнів.. І шепочуть мертві губи: ,, Ти його убив... ” Тихо гроб юрбою лине, а за гробом - я. В нім лежить моя дружина, вчителька моя. Ой синіють неба шати, Більше Наля не пригорне, ой не квітне сміх!.. Я ходжу стрункий і чорний по шляхах моїх. Тишина. Ну, хто зі мною? Віра ВОВК САМОТНІСТЬ Я - Єва, прамати людства. Ви знаєте моє минуле в раю, де рогатий змій спокусив мене зірвати яблуко з забороненого дерева. Насправді, я зірвала його не для себе, тільки для Адама, щоб йому приподобатись. Яблуко було запашне і соковите, але ми не відали, що доведеться так дорого за нього заплатити. Суворий архангел із вогненним мечем прогнав нас із раю, і ми опинились у цьому грішному світі. Я народила Адамові дванадцятеро дітей і важко працювала вдома й на полі, щоб їх одягти і нагодувати. Врешті Адам покинув мене, бо кому до вподоби спрацьована, сива жінка, з поморщеним обличчям і похилим до землі станом? Мої діти розбрелися по світу, і я залишилася самотня. Так сказав мені архангел, коли ми залишали за собою райську браму: - Тобі залишається самотність. Ці слова звучали так трагічно, що моє серце скорчилося з болю й боязні. Спочатку здавалося, що, мавши чоловіка й стільки дітей, якось зможу оминути таку жорстоку долю, але тепер відчула, що архангелові слова сповнилися. І ось пригорнулася до своєї самотности як до рідної матері. Так, як тиша ніколи не буває суцільна, бо відчувається десь далеко гомін голосів, пташиний щебіт, чи шум моря, я збираю самоцвіти самоти в моєму серці. Якраз бачу, як жовтогруда пташка злітає на гілку біля мого вікна, чистить дзьобом пір’ячко й весело перегукується зі своєю дружиною. Певно буде ладити поблизу гніздечко. Бачу дерево біля вікна, що стрясло з себе дорогну кирею жовто-червоного листя і починає пучнявіти новими пуп’янками, наче вагітне. Я бажаю йому щасливих родів, щоб зазеленіло новим листям, і воно, так здається, відчуває мою доброзичливість, бо в подуві вітру дотикається підвіконня. А вітер! Він приносить мені вісті від моїх далеких дітей, розсіяних по всіх континентах. Про кожну з них розповідає мені своєю мовою, якої я вправді не розумію, але яку відчуваю душею. Вечорами вдивляюся в мандрівні хмари, де чвалають табуни коней з гривами в леті, женуться воїни в золотих шоломах з вогненними списами, то знов товпляться високі собори й княжі палати в рубінах і аметистах заходів сонця. А вночі відвідує мене зірниця, що світить прямо на ліжко, з якою так добре поговорити про моє життя, що тільки іншим здається самотнє, бо насправді все довкола мене живе і спілкується зі мною: і сонце, і дощ, і тварини, і діти. До певної міри, можу почувати себе щасливою в цій виповненій життям самотності. Я - самотня. Віра Вовк. „ Сьома печать ”. Київ-Ріо-де-Жанейро. Родовід, 2005 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
