Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ЩАСЛИВИЙ МАМИН ДЕНЬ Нуся мала приятельку Зеню. У Нусі були батьки, а Зеня була сирітка. Її батьки загинули при кінці війни в Німеччині, а Зеня-сирітка опинилася з іншими бездомними дітьми в сиротинці в Америці. На просьбу Нусі опікуни дозволяли часто Зені перебувати у родині Нусі, а під свято чи неділю навіть переночувати. То ж була радість для обох дівчаток! Не було кінця грі, сміхові в дитячій кімнатці. Всі ляльки, ведмедики, паяцики мусили брати участь у цій грі. Так було і сьогодні, напередодні „Маминого дня”. Обидві дівчинки щось довго шептали, то вибігали до крамниці, то приносили якісь пакуночки під фартушком. Словом, у великій та ємниці перед мамою приготовляли надзвичайну несподіванку. А ввечері міг лише тато дещо про ці тайни довідатися. Перед мамою була дитяча кімнатка зачинена і вступ заборонений. І прийшов цей великий день. Раненько схопились дівчатка з постелі. Помогли собі вза ємно при вбиранні й чесанні, а потім приготовляли для мами дарунки й повторяли віршики. Ждали нетерпеливо, аж тато Нусі дасть їм знати, що вже пора зложити мамі побажання. Нарешті відчинилися двері вітальні, й тато запросив дівчаток увійти. І тут сталася велика несподіванка. Крізь відчинені двері кімнати увійшла сама Зеня- сирітка. Нуся-доня зосталася за дверима й лише заглядала крізь шпарку відхилених дверей. Зеня побажала, сказала віршик і подала квіти. Мама, зворушена побажаннями сирітки, пригорнула її до серденька і щиро поцілувала. Щойно тоді, на заклик тата, увійшла несміло Нуся. Вона спинилась зніяковіло і мало що не заплакала. Мама простягнула до неї руки: - Що з тобою, дитинко? Ходи ближче! - Мамусю! Я навмисне пустила Зеню першою, бо хотіла, щоби мама обняла Зеню, а потім мене. Бо ви мене пестите щодня, і я вас маю цілий рік. А Зені нема кому попестити... Вона не має матусі. Нехай і вона знає, як то любо, коли доню приголубить правдива, „рідна” мама. І це... моя велика несподіванка! По цих словах хвилинку всі мовчали. Потім мама пригорнула обидві дівочі голівки до грудей та гладила їх. А потім спиталася: - Нусю, а ти дуже любиш свою подругу Зеню? - Дуже! Так, що ніколи не хотіла б розлучатися з нею! - І не будеш більше розлучатися, - сказав поважно тато. - Від сьогодні Зеня зостається в нас раз назавжди, як друга наша доня. Ти, Нусю, не маєш ні брата, ні сестрички. І от сам Бог посилає тобі сестричку, бо дав знак через твої слова! Нуся схопила свою нову сестричку за руки і давай на радощах стрибати, качатися по софі та викрикувати: - Сестричка, сестричка! Моя, раз назавжди! А мама встала й подала татові руку: - Дякую тобі, мій друже! Сьогодні великий для мене „Мамин день”. В. Васічко. “Маки в скляній вазі".
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
