Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
СТЕФАНІЯ ГНАТЧЕНКО 20 жовтня 2002 р. після довгої недуги померла Стефанія Гнатченко. Зустрілася вже зі своїм чоловіком, який відійшов у вічність шість місяців тому. Стефанія з дому Костур народилася в Україні в селі Кобиловолоки поблизу Тере- бовлі на Тернопільщині. Дитинство вона про вела із сестрами і братами серед багатих садів, якими славилася Теребовлянщина. Батько Стефанії був малярем-іконописцем і ще перед Першою світовою війною виїхав до Канади, де розмальовував ікони у церквах. Після закін чення початкової школи Стефанія закінчила середню освіту в Дрогобичі. Воєнні події змусили родину залишити рідний край. Стефанія опинилася в Німеччині, де вивчала малярство, успадкувавши хист від батька. 1950 р. вона переїхала до Нью-Йорку і дістала першу працю маляра у театрі. 1952 р. одружилася з Михайлом Гнатченком. Вечора ми вчилася на інженерських курсах, а згодом дістала державну працю у т. зв. “Корпусі інже нерів”, де працювала до пенсії. 1985 р. Стефанія стала членкою 1-го Від ділу СУА, в якому через декілька років була стипендійною, імпрезовою референткою, чле ном Контрольної комісії. Постійно відвідувала сходини Відділу, дарувала свої твори на “фестивалі14 та фінансово підтримувала Відділ. Спокійна і добрзичлива, глибоко релігійна та скромна, вона була приємною у співпраці та шанованою серед членок. Дбайливо довгі роки опікувалася хворим чоловіком, а захворівши, спокійно переносила свої страждання. Відпроваджуючи її у вічність, з великим жалем у серці прощаємося з дорогою нашою Стефанією. Вічна їй пам’ять! 22 грудня 2002 р. з волі Всевишнього відійшла від нас довголітня членка 89-го Відділу ім. Лесі Українки в Кергонксоні, Н.-Й. Ярослава Крижановська з дому Томашівська. Народилася Ярослава 1 листопада 1919 р. у селі Рожно в Галичині у родині священика о. Петра і Ольги Томашівських. Шкільні роки провела у Станіславові, де закінчила гімназію Рідної школи. 1940 р. одружилася з д-ром Миколою Крижановським. У часі воєнної хуртовини подружжя покинуло рідну землю та опинилося у переселенчих таборах в Німеччині. 1949 р. прибули до Америки і поселилися в Нью- Йорку. 1976 р. замешкали у Кергонксоні, Н.-Й. Ярослава включилася в громадське життя: вступила до місцевого Відділу СУА, стала членом Марійської Дружини, де була довголітнім скарбником. У Відділі була взірцевою членкою, виконувала всі обов’язки та завдання, брала участь у всіх заходах Відділу, сумлінно від відувала сходини. Ярослава була спокійної вдачі, втішалася успіхами своїх дочок Люби і Тамари, любила онуків. Важка недуга не дозволила їй дальше працювати для своєї організації, проте вона завжди цікавилася діяльністю Відділу. Під час похоронних відправ на місце вому цвинтарі з великим жалем прощалися з Ярославою товаришки зі шкільних часів, членки Відділу, громада. Висловлюємо глибокі співчуття д-рові Миколі з родиною. Михайлина Барон, пресова референтка. зо “НАШ Е Ж ИТТЯ”, ТРАВЕНЬ 2003 Лідія Маґун, Почесна членка СУА. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
