Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Тепер мої бажання такі наївні, але вони непереможні: я хотіла б з Твоєї руки склянку молока, щоб воно було солоджене Твоєю ласкою, я хочу рано довше поспати - будильник невблаганно дзвенить і пригадує, що треба поспішати до праці - щоб Ти, люба Мамо, сказала як колись моїм сестрам “Та нехай ще поспить... ” Я врешті хочу, як колись, прибігти до тебе Матусю з плачем зі своїм зраненим серцем. Воно, як колись пальчик стікає кров ’ю від туги за Тобою! Воно справді болить! Візьми його ніжно і обережно, Матусю, як це тільки Ти вмієш, і пожалій мене. Скажи тільки це чародійне слово, що стало гаслом моєї туги за Тобою через ціле скитальче життя: “Бідна ти, моя дитино... Може перестане боліти? Твоя доня. Не видно ще лютим водам, ні краю, ані кінця... На кинутий берег пада скривавлена тінь хреста. Тримай мене, Україно, молитво моя свята. Тримай мене, Україно! Багряно кипить Дніпро. І Байда стріля в султана, підвішений за ребро. Це пісня. Це вирок роду. Від цього тремтять правці. І я затискаю руку, мов шабля у тій руці. Марта ТАРНАВСЬКА ЛИСТУВАННЯ РОДИНИ КОСАЧІВ Слово на презентації книжки “Листи так довго йдуть...” у Філядельфії в листопаді 2002 р. (Упорядник і передмова Світлани Кочерги. Нью-Йорк: Союз Українок Америки, 2002р. 307 с. іл.) “Листи так довго йдуть, хто зна, впору чи не впору прийдуть, в якому настрою хто буде їх читати ”. (Леся Українка, лист до сестри Ольги, 28.01.1902). Правда життя часом перемагає правду мистецтва. Я належу до тих читачів, які во ліють читати не белетристику, а книги мему арного жанру: щоденники, листування, спо гади. Белетристика - щоб мене захопити - мусить бути дуже високого ґатунку: я люблю добру поезію, яка промовляє мені до душі і часом служить мені замість молитви; я люблю добру клясичну романістику, коли автор потрапить перенести читача із щоденної реальносте у світ уяви, яка насправді не є тільки уявою, а мистецькою правдою і філо софією життя. У мемуаристиці я менше ви баглива: тут правда життя справді перемагає правду мистецтва, бо кожне людське життя - унікальне і по своєму цікаве. І дуже шкода, що так небагато людей залишає для своїх на щадків документацію власного життя. Біль шість людей - навіть тих, хто не має потреби приховувати перед майбутнім якісь важливі секрети чи таємниці - не розуміє, що пер сональні архіви можуть бути великим цінним скарбом, якщо не для дітей, то для поколінь онуків і правнуків. Особливу вартість мають приватні архіви передових у суспільстві лю дей, бо вони можуть бути дзеркалом вершин інтелектуальної думки, що допомагає зрозу міти атмосферу цілої доби. У культурах західного світу є велике зрозуміння вартосте приватного листування. 10 “НАШЕ ЖИТТЯ”, ТРАВЕНЬ 2003 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
