Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
зустрічаємо відвертого осуду. Натомість із глибини спогаду посивілих жінок прорива ються нотки сповідальності, довірливо-інтим на інтонація стає підгрунтям до пояснення власної поведінки (“ну, трошки ми дужчі”), а співчутлива споглядальність посилює загальну відстороненість оповідачок від зображуваного, а відтак трансформує відчуття пережитого ними страху. За допомогою інтонаційних можливостей живого усного мовлення спогади про голод набувають художньої завершености. Павзи, окличні речення, зменшено пестливі, розтяг нені слова забазпечують внутрішню ритміч ність в цілому невеликих за обсягом ВІДНОСНО самостійних оповідей Є. Гульман. Вони гру пуються на основі асоціятивного зв’язку. Не залишає байдужою її розповідь про голодну дитину. Коротка новелістична сценка є своєрідною підсвідомою образною алюзією поеми Павла Тичини “Чистила мати картоп лю” (“буде ще голоду, буде горя і сліз”). Проста українська жінка-селянка виявила неабиякий поетичний талант помічати й опрацьовувати художню деталь. Через символізовану ситуацію конфлік тну вона лаконічно, але водночас прозірливо ємко змалювала людиноненависництво та жорстокість більшовицького партійного функ ціонера, який є типовим персонажем в опо віданнях про розкуркулення та голод: Дитина їла картоплю... Прийшли. Кар топельку... І цей актівіст прийшов (комірзами вони). Видерли картоплю і роздоптав ногою. У нас, у сусідах. І роздоптав. Манюсінька ди тина... Так... їла картопельку. Ген з пазухів витрясали! З пазухи вит рясали, - ви сховали трошки. І обмацали і заб рали. Це такі були актівісти, комерзами, о. Оце таке дуже бєдство! Нехай Господь хранит і борбнит. У стилістиці оповідань про голодомор зустрічається чимало стійких словосполучень, які стають загальними опорними поняттями: “трудно було”, жити було тяжко”, “страшно ж було”, “дуже страшно було”, “було таке, було”, “пам’ятаю просто голод”. Такі фрази слугують стабілізаторами форми оповіді, є фолкльоро-модулюючими кліше, частіше з’яв ляються в експозиції, розділяючи одну фа бульну лінію від іншої, структурують оповідь. У реченнях типовими є риторичні запитання, повторювані частки НІ, що ще більше посилює заперечення, гіперболізує висловлювання: “він [чоловік, що відвозив трупи у кагат - О. К. ] прийде, нема нікому ні помогти, ні виса дити.^. Мальчівці), “а тоді вже зовсім не було ні муки, ні крупи, ні хліба, нічого не було” (с. Митки). Відтак жива оповідь створює особ ливу атмосферу, що дозволяє відчути стан приреченої, доведеної до відчаю голодної людини. Спостерігаємо, що кожна жінка має індивідуальну тональність розповіді, обирає свою форму тексту, близьку до її складу мислення, творчої уяви. Однак, у виборі тем, епізодів, художньо-виражальних засобах, опо відачки, без сумніву, схиляються до найбільш типового, опираючись на внутрішній творчий потенціял та багаж власних фолкльорних знань, зокрема багатий баладний репертуар. Оповідання про голодомор, які усупереч всьму і сьогодні живуть в усній мовленнєвій традиції українців, передаються як родинні спогади з уст в уста, мають виняткову піз навальну та суспільно-політичну цінність. Вони не дозволяють забути, що “із допомогою широкомаштабних репресій і голодомору біль шовизм підірвав силу національного підне сення й утвердив своє панування” (Іван Дзюба). Разом з тим вони є незнищенним голосом народної правди і мудрости, що допоможе зберегти духовне здоров’я україн ського народу перед лицем тривожного май бутнього. Про це треба говорити, про це не можна забувати і мовчати! 4 “НАШ Е Ж ИТТЯ”, ЛИПЕНЬ-СЕРПЕНЬ 2003 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top