Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Відстежений фолкльор, який не тільки не вивчався, але й переслідувався, має стати основою і для підставових висновків про етноцид українського народу, про тривалу дію “небувалих ударів, спрямованих по фундамен тальних матеріяльних і духовних підвалинах буття села” (Р. Кирчів). Зазначмо, що об’єктивно зумовлена від далена ретроспективність спогадів про голо домор дозволяє більш повно поглянути на зразки згаданої словесної творчости під кутом зору традиційности і фолкльорности - про відних проблемних питань сучасної фолкльо- ристики. Скажімо, вони є вдячним матеріялом для розгляду питання часової інтерпретації вразливої і надзвичайної події у розповіді оповідача. Так на фоні багаточисленних свід чень, якими рясніють доповідні, державні акти колишніх компартійних архівів, не так давно відкритих для користування, фіксації остан нього десятиріччя мають неабияку вагу й науково-пізнавальне значення. Такі сучасні фолкльорні записи демон струють трансформаційний процес фолкльо- ризації усних народних розповідей про ре альне минуле, у них подаються жахливі у суті своїй факти історії через призму художнього їх трактування, з домінуванням естетичної функції оповідного тексту. Ці зміни стають помітними саме тепер. Збережені народною пам’яттю, всупереч тривалій окупаційній політиці та старанному, лицемірному замовчуванню фактів, усні спо гади й оповідання про голодомор витворюють свою неповторну сторінку правди супроти злочинств московсько-більшовицької імперії, про які історик Д. Соловей писав, що це був “наперед продуманий план з метою політич ного примусу й помсти непокірному наро- ДОБІ”.1 Навіть обмежившись матеріялами влас них записів, проведених у 1997, 2002 pp. на Вінничині у Барському (с. Мальчівці, с. Мит- ки) та Погребищанському (с. Очеретня) райо нах, можемо цілком ствердно говорити про 1 Соловей Д. Голгота України. - Ч. 1: Москов- сько-большевицький окупаційний тероор в УРСР між першою і другою світовою війною. - Дрогобич: Від родження, 1993. -Р епринт з вид.: Вінніпег, 1953р. незаятрену рану пекельних спогадів й уявити картину, непідвладну й пензлю найталано- витішого експресіоніста. Характерно, інфор маторами є здебільшого жінки, що, назагал, властиве оповідній традиції. Саме про таких талановитих оповідачок писав свого часу біло руський письменник Алесь Адамович: “Па м’ять жінок, безумовно, емоційна, а тому тала новитіша від чоловічої, тим паче, що вони гостріше все пережили, переживали, особливо матері”.2 Найкращі оповіді, які було зафіксовано на плівку під час відправи Проводів “на гробках” (13 травня 2002 p.), подали Катерина Карпенко, 1918 р. нар. та Євдокія Гульман, 1915 р. нар. Природна комунікативна ситуація, що співпала з виконанням велелюдного жи вого обряду відвідування родових могил і поминання померлих, посприяла актуалізації емоційної пам’яти, повноті запису, дозволила розкритись художній майстерності оповідачок. Це передусім виявилось у різносторонніх ком позиційно-мовленнєвих блоках, які обумовили розгорнутий сюжет та виклад подій під різ ними кутами епічної дистанції і ракурсу. У співвідношенні інформатора як суб’єкта опо віді до об’єкту зображення, яким є тема голо домору, ми спостерегли усі три основні типи оповідачів (за класифікацією С. Мишанича): історик, свідок, персонажа, - а відтак й три різновиди оповідань. Щира розповідь К. Карпенко - це своє рідна ода пам’яті й вдячності українській матері, яка врятувала п’ятеро дітей від голод ної смерті. Крізь гіркоту спогаду вилонюється чітка сюжетна лінія, в якій послідовно розкрива ється характер головної героїні. Важливо, що звеличений образ подається у традиційному для фолкльорного твору ракурсі - мати- селянка є не тільки центром сюжету, впливає на загальне емоційне тло інтимної розповіді, а, головне, є цілісним. Це задається вже від експозиційної узагальнюючої фрази: “мама нас вигляділа”, - що визначає провідну рису берегині родинного гнізда. Цілком позитивний Цит. за кн.: Мишанич С .В. Усні народні опо відання. Питання поетики. - К.: Наук, думка, 1986. - С. 193. 2 НАШ Е Ж ИТТЯ”, ЛИПЕНЬ-СЕРПЕНЬ 2003 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top