Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ПОСМЕРТНІ ЗГАДКИ Ділимося сумною вісткою з член ством СУА, що 15 січня ц. р. відійшла у вічність по довгій і тяжкій недузі довго літня членка 66-го Відділу Ростислава Яхницька, з Борсів, в Міннеаполісі, Мінесота. Народилася Слава в Чорткові Тернопільської обпасти 20 листопада 1915 р. в родині Антона і Анни Захарчук Борсів. Там ходила до народної та торговельної школи. Опісля вчилася на курсах Маслосоюзу у Львові, по закін ченні яких працювала у Маслосоюзі. Маючи гарний голос постійно спі вала в хорі. В 1939 р. вийшла заміж за Осипа Яхницького. Бог поблагословив їх сином Любком та донею Танею. В 1944 р. Яхницькі залишили рідні сто рони та подалися на еміґрацію до Ні меччини. За старанням брата о. Борси в 1946 році приїхали до Америки і по селилися в Нью-Гейвені, Конн. Там на родилися син Антін і доня Марійка. Слава працювала і виховувала дітей в релігійному та патріотичному дусі. По приїзді до Америки включилася в церковне та громадське життя: стала однією із засновниць 66-го Відділу та була довший час його головою, нале жала до Окружної Управи СУА Нової Англії, співала в хорі СУА "Ластівка" і церковному хорі при церкві св. Михаїла, була головою сестриць "Непорочного Зачаття", скарбничкою танцювальної групи "Веселки". В похоронному заведенні Селен- тано 16 січня ц. р. о 7-ій год. вечора була відправлена Панахида. Похорон відбувся 17-го січня в українській като лицькій церкві св. Архистратига Миха їла в Нью-Гейвені, а відтак на цвинтарі св. Лаврентія у Вест Гейвені, Коннек- тикат. Покійна залишила у глибокому смутку чоловіка — друга життя, брата о. Антона Борсу, дітей, внуків та прав нуків, своїх сестер та посестер союзя- нок 66-го Відділу. Спи спокійно, Славцю, нехай чужа земля буде тобі легеньким пером! Марія Висовська, пресова референтка. З великим жалем ділимося сумною вісткою, що після тяжкої недуги 10 серпня 1996 р. відійшла у вічність бл. п. Любомира Ярослава Дармограй, активна членка 1-го Відділу СУА в Нью-Йорку. Народилася Любомира 12 травня 1932 р. в Білостоці в Польщі, у родині книговода Окружного Союзу Коопе ратив у Стрию Романа Гарасимова, який був сином відомого адвоката і громадського діяча Антона Гараси мова та учительки Марії з дому Чичун. Початкову школу закінчила у Стрию. Під час Другої світової війни родина виїхала на Захід і згодом опинилася в таборі Ашафенбурґ в Баварії, де Люба ходила до гімназії. Там вступила до Пласту, до 6-го Куреня ім. Лесі Україн ки. Здала дві проби і одержала ступінь пластунки-розвідниці. За зразкову пра цю курінного діловодства дістала наго роду "Третє пластове відзначення”, а за добросовісне і точне виконання обов’язків курінного писаря і скарбника — "Четверте пластове відзначення”. Не маючи можливости повернутися в Україну, разом з батьками і сестрою Дарією виїхала в 1949 р. до Америки і замешкала в Нью-Йорку. Повернулася знову за шкільну лавку і два роки хо дила до "Севард Парк Гайскул”, який закінчила з відзначенням. Відтак про довжувала студії в Гантер Коледжі в Нью-Йорку, де студіювала психологію. В 1954 р. Любомира одружилася з Ярославом Дармограєм. Через родинні обов’язки перервала науку. Опікува лася старенькою мамою та трьома дітьми — Христею, Мартою і Андрієм, яким разом із чоловіком дала вищу освіту. Любомира була дуже релігійною і відданою в родинному житті людиною, любила чоловіка, своїх дітей, а також невістку, двох зятів, трьох внуків і одну внучку. До 1-го Відділу вступила в 1980 р. і відразу включилася в активну працю, увійшла до Управи, як організаційна ре ферентка, а потім 6 років була заступни цею голови. Обов’язкова, привітна, жерт- венна та приємна у співпраці, вона мала всі дані стати головою Відділу, але здо ров’я її не поліпшувалося... Ми втратили працьовиту, дорогу членку. В похоронному заведенні бл. п. Любомиру Дармограй прощали голова Відділу Лідія Маґун. На Панахиді та похороні численна участь членок 1-го Відділу була доказом, як ми всі любили Любу, цінили її працю, її щиросердечне ставлення до нас. Родина і членки 1-го Відділу СУА сповнені великим смутком, бо вона ще молодою нас всіх залишила, а також дуже потрібна була родині і нам, могла ще багато зробити доброго. Але мусимо покоритися Божій волі та просити Всевишнього, щоб прийняв її до Свого царства, а чужа, але гостинна американська земля нехай буде дле неї легкою. Вічний спокій їй і світла пам’ять про неї! Лідія Маґун Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top