Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
З ДАВНІХ ЛІТ Цей короткий спогад я присвячую моїм прия телям Лесі й Романові Романишиним з нагоди їхнього ювілею (60 літ подружнього життя). Думаючи про них, згадую минуле, коли доля пощастила мені піз нати вперше Лесю, а потім її чоловіка Романа. Було це у 1946 році у переселенчому таборі Міт- тенвальд. Поміж будинками знаходилися бомбосхо вища, збудовані для вояків німецької армії. Там були приміщені невеличкі печі, на яких можна було варити їжу. Після капітуляції табір був призначений для бі женців, де і примістилось понад 3 тисячі українців. Тоді я пізнала Лесю. Ми відразу дуже заприятелю- валися, а тому, що жили в тому самому будинку, бували частими гостями чи то в їхній кімнаті, чи в нашій. В листопаді народився наш перший син і Леся стала його хрищеною мамою. Як Роман, так і мій чоловік Іван працювали у таборовій українській школі, а крім того відбули курс різьбарства, чим займалися у вільні години не тільки у таборі, але й пізніше. Після кількох літ побуту в Міттенвальді поча лося переселення до інших країн. Леся мала стрийка в Америці, з яким нав’язала контакт. 1949 р. Рома- нишини виїхали до Америки і поселилися у Братлє- боро, Вермонт. Невдовзі ми отримали від них доку менти на виїзд, і того ж року опинилися у їхньому гостинному помешканні. Беручи до уваги працю, церкву, школу і товариство, та з огляду на наших дітей — плянів на стале перебування не було. Ромко і Леся переїхали до Гартфорду, а в 1951 році і ми залишили Братлєборо і знову, як давніше, за їхньою допомогою прибули до Гартфорду. Ромко ще у Братлєборо ’’збагатився” на власне авто і не раз хвалився як то воно під його ке рівництвом їде туди, куди він хоче. Тим автом він нам служив кілька років. Леся для мене була як рідна сестра, для інших надзвичайно гостинна і все шукала будь-яких нагод, щоби тільки робити прий няття. Коли заснувався 93-ій Відділ СУА у 1966 р. Продовження із 23 стор.: ЗАГАЛЬНІ ЗБОРИ. 78-ИЙ ВІДДІЛ СУА У ВАШІНҐТОНІ Загальні збори 78-го Відділу ім. Олени Степанів у Ва- шінґтоні, Д.К., відбулися 2 березня 1997 р. Нову Управу вибрано в такому складі: голова — Марта Терлецька, заступниця голови — Мотря Слоневська, про токолярна секретарка — Ліда Яросевич, кореспонденційна секретарка — Христина Шипилява, скарбничка — Христина Пацлавська. Референтки: зв’язків — Ірена Кость, організаційна — Ірина Ставнича, виховна — Марта Базарко, культосвітня (музейна), імпрезова— Ксеня Кузьмич, пресова — Христина Л. і Р. Романишини. Леся відразу стала членкою і радо працювала. Ромко довгі літа був управителем української школи у Гарт- форді та активний в інших організаціях. Згодом вони виїхали до Стемфорду, де Ромко в семінарії викладав українську мову, і провадив курс різьбарства для студентів-семінаристів. Молоді хлопці далеко від своїх родин знаходили багато тепла, опіки і мате ринської любови від Лесі. Вона завжди радо вітала їх у своїй хаті і доглядала неначе своїх дітей. У 1988 році подружжя Романишиних виїхало на Фльориду до Норт Порт на постійне проживання. Коли у 1991 році заснувався 56-ий Відділ СУА, Леся відразу стала членкою й досі не відмовляється від праці для від ділу. Хоч нас ділить далека віддаль, та думками ми завжди близькі. Дорогі Лесю і Ромусь, нехай цей короткий спогад буде китицею квітів у Ваш ювілей. За доброту і поміч іншим у кожній потребі щоби Всевишній наго родив Вас у доброму здоров’ї дожити до 100-ліття. Я і моя родина була одна з тих, яким ви багато до помогли, і за те я сердечно вдячна. Живіть надалі у палкій любові, а я буду заносити свої молитви за Ваше здоров’я і щастя на МНОГІЇ ЛІТА. Ярослава Кукіль. Шипилява, суспільної опіки — Стефанія Іваськів і Віра Шершень, господарські — Тамара Вітковицька і Христина Воєвідка. Вільні членки: Валентина Бронкема, Тетяна Іванців, Тамара Тимків. Контрольна комісія: голова — Тереса Царик, членки — Поля Книш, Стефанія Дячок. Номінаційна комісія: голова — Квітка Пащин, членки — Христина Громоцька, Дарія Мелех. Христина Шипилява, пресова референтка. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
