Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Леоніда Мосендза, Олекси Стефановича, Олега Оль- жича, Ірини Наріжної, Оксани Лятуринської; вірші поетів ’’розстріляного відродження”: Григора Чуприн ки, Олександра Близька; поетів українського Закар паття: Зореслава, Василя Пачовського, Федора Мо- ґіша, Івана Колоса, Миколи Рішка та багатьох інших поетів. Свою поетичну творчість О. Теліга предста вила віршем ’’Мужчина”, в якому є такі рядки: Гойдайте кличний дзвін! Крешіть вогонь із кремнів! Ми ж радістю жит т я вас напоївши вщерть Без металевих слів і без зітхань даремних По ваших ж е слідах підемо хоч на смерть. Своїм життям О. Теліга довела, що ці слова не були лише поетичною фразою, а реальною присягою, яку вона з честю виконала. В короткій передмові до збірника упорядниця заявила: ’’Головним же завданням редакції було під креслити ідею Батьківщини, горячої любови до Неї і прагнення великої вирішальної боротьби, що тісно в’яже і наповнює одним сильним духом твори поетів з різних періодів нашої історії”. Після розстрілу поетеси не могло бути й мови про видання її збірника-антології у Празі. Німецька цензура Протекторату суворо заборонила її видання і весь набір було знищено. Коректорські шпальти книжки потрапили до видавця Євгена Вирового, який думав видати книжку О. Теліги після війни. Та коли 17 травня 1945 р. солдати Червоної армії (горезвіс ного ’’Смершу”) прийшли арештувати його, він покін чив життя самогубством, вискочивши з четвертого поверху своєї празької квартири на кам’яний брук перед автом, яким мали його відвезти. Через двадцять років я, завдяки фотографу Та расові Кущинському, знайшов верстку невиданої книжки "Буде буря!” у підвалі колишньої квартири Євгена Вирового, між паперами, підготовленими у збірний пункт утильсировини. Про свою знахідку я повідомив багато установ в Україні, США, Канаді та Західній Европі. Окремі статті про неї опублікував у Києві та Пряшеві. На жаль, ні в Україні, ні поза її межами досі ніхто не виявив бажання видати друком цей цінний твір однієї з найвизначніших дочок україн ського народу. Хоч майже всі вірші збірника ’’Буде буря!" були вже публіковані, кожен з них пройшов апробацію Олени Теліги, яка саме ці, а не інші вірші, залучила до своєї публікації, призначеної на пробудження на ціональної свідомости українців, притупленої 20-річ- ним більшовицьким пануванням. З того часу минуло 56 років, однак це призначення анітрохи не втратило своєї актуальности. Навпаки, десятиліття більшо вицького панування над Україною ще більше приту пили національне самопочуття українців. В сучасній самостійній Українській державі, в якій лише 10 від сотків друкованої продукції видається українською мовою, українців потрібно ’’пробуджувати” не з мен шою інтенсивністю, ніж на початку 40-х років. Прав да, вже не ’’похідними групами” (хоч і вони не втра тили своєї доцільности), а посередництвом школи, церкви, армії, культурно-освітніх закладів, громад ських організацій, головним чином, молодіжних та жіночих. Життєвий подвиг Олени Теліги в цьому сенсі може стати наочним прикладом любови до України, а її антологія ’’Буде буря!” — вагомим під ручником національного виховання. Відкритий лист до вільних членок СУА! Дорогі пані! Від Аляски далеко на південь до штату Фльорида і від штату Мейн через цілий континет до Каліфорнії, по різних містах великих чи менших, живуть українські жінки, які відчувають потребу належати до Союзу Українок Америки. З різних причин — віддалі, часу, здоров’я — Ви не маєте змоги належати до відділів СУА, тому вирішили бути вільними членками. Головна Управа СУА шанує Вас за це і дорожить кожною з Вас. Не думайте, що Ви одинокі, під цю пору налічуємо 112 вільних членок. В більшості нас розділяє велика віддаль і єдиний спосіб зв'язку — це листування. Ви отримали обіжники референтур СУА: стипендій, суспільної опіки і виховної. Багато із Вас позитивно зареаґували і стали спонсорами Стипендійної Акції або підшукали спонсорів та склали датки на Фонд Чорнобиля СУА. Щире спасибі Вам! Ми горді, що Ви з розумінням ставитеся до праці і проектів нашої організації. Мені надзвичайно приємно з Вами листуватися. Дальше заохочую усіх писати, коли виникнуть якісь запитання, сумніви чи поради, пишіть — ми вислухаємо Вас. Радіємо, що цікавитесь, що не є байдужими! Цим листом вітаю вільних членок Союзу Українок Америки. Ще раз дякую за співпрацю, контакт з нами, листи, які радо вітаю і нетерпеливо очікую. Бажаю здоров'я і усіх Божих ласк! Оксана Фаріон, членка Головної Управи, зв’язкова вільних чпенок. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top