Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Рис. Ніни Мудрик-Мриц. НІНА МУДРИК-МРИЦ ВЕСЕЛКА Була сльота. Темні хмари простягнулися на все небо й укрили його так густо, що годі було помітити хоча б клаптик синяви. Безупину падав дощ. Він хлюпотів, булькотів, дзюркотів без кінця, й нікому вже не хотілося слухати його монотонного плюскоту. Під хмарами, крізь шибки вікон, сумно ди вилися в понуре небо дитячі оченята. У них жевріло гаряче прохання: ’’Сонечко, вийди нарешті!”. Над хмарами, крізь блискучі вікна соняшних теремів, виглядали соняшні промені. Вони го ріли від нетерплячки, й стіни теремів аж пови гиналися від їхнього жару. — Досить уже цього дощу! Годі! — не терпеливилися промені, але хмари не думали уступитися. — Що нам робити? — журилися промінчики. — Просимо допомоги в Сонечка! — Ні, його тепер не можна непокоїти. На небі появилася комета й воно має чимало кло поту з нею. — Тоді ходімо до Господа! — Ой ні, Господь турбується тепер жнивами й справами людей. Йому ніколи. — То як же буде? Довго думали промінчики й укінці вибрали післанців, щоб пішли до хмар і ввічливо попро хали їх уступитися. Нетерпляче ждали промені повороту післанців. Нарешті! Із густих сувоїв хмар показалися посли. їхній пригноблений виг ляд не віщував нічого доброго. — Невдача! Хмари ані не думають усту питися. Вони цілком невиховані й уперті. Насва рили на нас і прогнали геть! — Ганьба хмарам, ганьба! — закричали про мінчики, а потім почали нишком про щось ра дити, щось придумувати. Вранці на другий день на хмарах почало щось таке діятися, чого ще з роду-віку не бувало. Соняшні промінчики, причепурені й жевріючі найяснішим блиском, на який тільки були здатні, пострибали на хмари й запросили крапельки дощу в танець. Крапельки збенте жилися від несподіванки, але промінчики були такі блискучі й веселі, що крапельки ніяк не могли їм відмовити. Почалося. Хмари аж трусилися від весе лощів і реготу, що знялися серед них. Світляні іскорки стрибали поміж крапельками і коли тільки зударялися з ними, крапельки починали мерехтіти від утіхи й загорятися різнокольо ровим сяйвом. Он там світяться жовтим кольо ром, а тут — жовтогарячим, ось — червоним, а далі — фіялковим, синім і зеленим. Крапельки так дуже захопилися танцями з промінчиками, що цілком забули падати на землю. Внизу, на землі, посвітлішало. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top