Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Рис. Ніни Мудрик-Мриц. НІНА МУДРИК-МРИЦ ВЕСЕЛКА Була сльота. Темні хмари простягнулися на все небо й укрили його так густо, що годі було помітити хоча б клаптик синяви. Безупину падав дощ. Він хлюпотів, булькотів, дзюркотів без кінця, й нікому вже не хотілося слухати його монотонного плюскоту. Під хмарами, крізь шибки вікон, сумно ди вилися в понуре небо дитячі оченята. У них жевріло гаряче прохання: ’’Сонечко, вийди нарешті!”. Над хмарами, крізь блискучі вікна соняшних теремів, виглядали соняшні промені. Вони го ріли від нетерплячки, й стіни теремів аж пови гиналися від їхнього жару. — Досить уже цього дощу! Годі! — не терпеливилися промені, але хмари не думали уступитися. — Що нам робити? — журилися промінчики. — Просимо допомоги в Сонечка! — Ні, його тепер не можна непокоїти. На небі появилася комета й воно має чимало кло поту з нею. — Тоді ходімо до Господа! — Ой ні, Господь турбується тепер жнивами й справами людей. Йому ніколи. — То як же буде? Довго думали промінчики й укінці вибрали післанців, щоб пішли до хмар і ввічливо попро хали їх уступитися. Нетерпляче ждали промені повороту післанців. Нарешті! Із густих сувоїв хмар показалися посли. їхній пригноблений виг ляд не віщував нічого доброго. — Невдача! Хмари ані не думають усту питися. Вони цілком невиховані й уперті. Насва рили на нас і прогнали геть! — Ганьба хмарам, ганьба! — закричали про мінчики, а потім почали нишком про щось ра дити, щось придумувати. Вранці на другий день на хмарах почало щось таке діятися, чого ще з роду-віку не бувало. Соняшні промінчики, причепурені й жевріючі найяснішим блиском, на який тільки були здатні, пострибали на хмари й запросили крапельки дощу в танець. Крапельки збенте жилися від несподіванки, але промінчики були такі блискучі й веселі, що крапельки ніяк не могли їм відмовити. Почалося. Хмари аж трусилися від весе лощів і реготу, що знялися серед них. Світляні іскорки стрибали поміж крапельками і коли тільки зударялися з ними, крапельки починали мерехтіти від утіхи й загорятися різнокольо ровим сяйвом. Он там світяться жовтим кольо ром, а тут — жовтогарячим, ось — червоним, а далі — фіялковим, синім і зеленим. Крапельки так дуже захопилися танцями з промінчиками, що цілком забули падати на землю. Внизу, на землі, посвітлішало. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
