Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Форма та розміри їхні цілком залежали від при значення. Так, наприклад, довшими і дуже довгими рушниками прикрашали ряд образів у хаті, встеляли дорогу молодим на весіллі, на них опускали труну в могилу. На житомирському і київському Поліссі такі рушники (ткані та вишивані) були вузенькі й назива лися ’’завісками”. Рушники коротенькі і вузенькі та вишивані лише по краях, а то й з одним вишитим краєм на Чернігівщині називали ’’набожниками” і, знову ж таки, — ’’завісками”; середнього розміру рушники, але дуже широкі, переважно — вишивані, що побутували на Сумщині, Харківщині та північній Полтавщині, призначалися ”на кілок’’, себто їх про сто вішали як прикрасу на стіну. Такі рушники на зивали ’’кілковими”. їх вишивали не лише на білому полотні, але й на червоному (кумачі) білими та різ нобарвними нитками. Рушники середнього розміру, як ткані, так і ви шивані, — кролевецькі, богуславські, полтавські, ки ївські, — використовували здебільшого для обрядо вих потреб. На Закарпатті ткали коротенькі рушники і деко рували лише на одному кінці. Такі рушники називали ’’грядові”, бо їх вішали на грядку (жердку) — декоро ваним кінцем до виду. За характером та засобами декорування руш ника можна поділити всю Україну на відповідні ет нографічні зони. Полтавські рушники прикрашені особливим де коративним швом, або гладдю, вишивані на п’яльцях по полотну знизу догори. Малюнок орнаменту віль но наносили на полотно і зашивали нитками. Декор був безмежно багатий та розмаїтий, переважно ро слинний, домінували червоні нитки, рідше — в поєд нанні з синіми, ще рідше (XVII та до другої половини XVIII століття), коли не було червоного фарбника — тільки синіми нитками. Пізніш, десь наприкінці XIX- го та на початку ХХ-го століть, вишивали і різнобарв ними нитками, як бавовняними (заполоччю), так і вовняними (гарусом). Особливо характерні такі рушники для півден них районів Полтавщини: Новосанжарського, Кобе ляцького та інших. Типовий орнамент полтавського рушника — це образні стилізовані казкові квіти у вигляді вазончика — дерева життя, на якому можна розпізнати рослин ність України, оспівану та щедро опоетизовану в ус ній народній творчості. Тут ви побачите соняшника і калину, китиці винограду і рожу, тюльпана і гвозди ку, барвінок і дубові листочки, жолуді і суниці, виш ню і вербове листя. Окрім основного деревця-вазона, як централь ного і головного декоративного елемента полтав ського рушника, є ще окремі галузки, підпорядкова ні основному елементові, які декорували низ та бе реги рушника. Часто — уздовж всього полотнища, на його берегах, а то й по всьому полі. З квітами вміло переплітався пташиний світ. Тут можна поба чити півника і зозулю, голуба, сороку, різних фан тастичних птахів. Рушники XIX ст. За народними малюнками. Полтавщина, Київщина. Embroidered towels. Based on folk motifs. Poltava and Kiev regions. 19th cent. Картка Видавництва "Мистецтво”, Київ, 1980
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
