Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ВІРЮ В МАЙБУТНЄ УКРАЇНИ Людмила Трухманова. Фото Миколи Білокопитова із журналу "Радянська Жінка” ч. 5, 1991 р. Ludmyla Truchmanova Щоосени і щовесни тисячі юнаків з України ідуть на нелегку службу до лав Радянської Армії... Раніше — з дитячого садочка, зі школи — кожний з таких хлопців знав про неї дещо важливе: саме ця потуга у взаємодії з антигітлерівською коаліцією зломила хребет німецькому фашизмові. Знав, справді, важ ливе, але... не все. В добу гласности преса України (слідом за деякими московськими засобами масової інформації) зарясніла розповідями про досі замовчу вані факти так званої "дідівщини”. Це потворне явище, коли в деяких військових частинах досвід ченіші воїни, так звані ’’діди”, глумляться над но вачками, зневажають їхню людську гідність, нерідко приносить лихо в солдатські сім’ї: не всякий новачок здатний витримати моральні та фізичні знущання. В демократичний час своє слово не забарилися сказати українські матері. На запитання пропонованого інтерв’ю відповідає Людмила Трухманова, голова організації, що запов зялася обороняти українських юнаків од згаданих тортур — наше затривожене жіноцтво згуртувалося в Комітет солдатських матерів України. Болгарка за національністю, Я. Трухманова сво єю Батьківщиною вважає Україну, яку надзвичайно любить, дбає про найцінніше, що має народ — дітей. — Шановна Людмило, розкажіть, будь ласка, читачам трохи про себе. Зокрема, як народилася у вас ідея створити Комітет солдатських матерів України? — Я заміжня, мати двох синів, які вже відслу жили. Один мій син, молодший, ледве не загинув у війську, і це було поштовхом до ідеї об’єднати ма терів і створити рух на захист безталанних дітей, що гинуть у кубриках і казармах. Це я і зробила. Було дуже важко, все не розповісти. Та нарешті 31 травня 1990 року був зареєстрований перший в Україні Комітет солдатських матерів у Запоріжжі. Потім, 14 липня, у цьому ж місті відбувся Форум солдатських матерів республіки. Це було вибухом на Україні. 8 вересня, знову таки в Запоріжжі, від бувся з’їзд солдатських матерів України, який ухва лив створити Всеукраїнську материнську організа цію. Було обрано Координаційну раду, головою ви брано мене, а на допомогу ще п’ять співголів, які представляли п’ять великих частин України. — Чи одразу створення Вашої організації дало якісь результати? — Після Форуму було прийнято першу поста нову Верховної Ради УРСР про проходження служби на Україні. Після з’їзду було прийнято другу поста нову. Проте час збігав, а ці постанови не виконува лися. В грудні в Києві було проведено екстренні збори солдатських матерів. Головні питання, що розглядалися: 1. Хлопці, які з власної волі покинули свої ча стини через наругу, відправляються назад у ті ж частини. 2. Чому не виконуються постанови Верховної Ра ди України. Ми сказали, що не відступимо, що будемо боро тися. Зажадали зустрічі з представниками трьох вій ськових округів. 23 грудня у Верховній Раді відбу лася нарада, на якій питання про втікачів стояло дуже гостро. Вирішили в кожному військовому окру зі визначити по одній частині, куди будуть направ лені для подальшого проходження служби хлопці, які втекли з поважних причин. Ми роз’їхалися з на ради трохи заспокоєні, але у виконання прийнятих рішень вірили слабо. Занадто добре знали про фак ти загибелі юнаків у казармах. А в нас усе гаразд — генерали одержують маршальські погони, полков ники — генеральські. Ніхто не відповідає за смерть солдатів у мирний час. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top