Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44-45
46-47
48
непорушними цятками, готові кожної хвилини зру шити з місця. Зграї качок та лебедів повільно випли вають з своїх нічних сховів і повагом наближаються до берега, де їх зустрінуть прохожі й кинуть поживу. Довгі й принадні променади, засаджені липами й столітніми сикоморами, тягнуться біля готелів уздовж озера й з раннього рана кличуть-запрошують до прогулянки. А ввечері, коли день поволі гасне, опа- лева мла спадає на гори, сутінки густішають, а нічне освітлення з численних готелів, крамниць та ресто ранів відбивається з поверхні озера різнокольоро вими стовпами й творить казкове видовище. Луна ють лагідні звуки музики і, ви, хоч і втомлені довгою програмою дня, стараєтеся продовжити прохід і на ситити очі тими багатими враженнями, які приносять духовне відпруження. Тільки справді пізня пора та усвідомлення того, що вранці чекає інша прогулянка, повертає вас до кімнати. Перед спочинком обов’яз ково на кілька хвилин затримуєтесь на бальконі, звідки видний захоплюючий краєвид: в теміні ночі грайливо мерехтять світла поселень, які немов довгі разки блискучого намиста розкинулися по схилах гір. Вгорі дрібними алмазами в темному оксамиті небес переморгуються зорі. В суботу пізнім пополуднем, коли після котро гось з черги проходу ми відпочивали на бальконі й любувалися передзахідним сонцем, — до нас не сподівано долинув гомін дзвонів, які сповіщали про завтрішнє свято. На звук одних одізвалися другі з інших церков, немов перекликаючись між собою, а відгомін їх вілунювався від гір. Ми мовчки слухали ту симфонію дзвонів, яка торкала не лиш слух, але й серце, бо так дуже нагадувала тони колись чуті на рідних землях. І мимохіть пригадалася з давніх літ наївно-дитяча загадка: ”До церкви скликає, а сам у ній не буває! Хто то такий?” А відтак повна мелянхо- лійної туги давно співана пісня — ’’Вечірній дзвін, багато дум наводить він”. І справді навів їх так бага то, що розжалобилось серце й очі вогкими стали... В неділю вранці поспішаємо до храму Пречистої Діви Марії — який носить назву ’’Мадонна дель Сас- со” (Камінна Мадонна) і побудований на залісненому верху скелі та домінує над містом, але до нього легкий доїзд зубчастою залізничкою. Та чудова з 16 ст. святиня, стіни якої вкриті прегарними фресками, про яку я вперше почула з уст священика під час проповіді на одному з травневих Богослужень, стала місцем прощ і славиться на всю околицю. Після Богослуження їдемо линвовою залізничкою ще вище до передостанньої зупинки. Мовчки любуємося по баченою картиною: внизу спокійне плесо озера, на якому ще залишки ранної мли, за ним високі гірські пасма, а вгорі усміхнене сонце і ясна голубінь небес ної куполи. На кожному кроці зустрічаємо точні інформації про місце, де ми знаходимося, на якій височині, які стежки ведуть в котру сторону і що цікавого можна там побачити. Після кількох хвилин ходу в проти лежний бік зупиняємося на невеликій галявині, де перед нашими очима розкрилася унікальна й незрів- няна панорама гірських кряжів, з яких найбільшу увагу звертають на себе вкриті снігами верхів’я ма- єстатичного масиву гір Юнґфрав. Завдяки кришталь но-прозорому повітрю бачимо їх виразно, хоч від даль до них по прямій лінії близько 65 км. Для вигоди туристів зроблені різні удогіднення. Лавочки для відпочинку, ресторани, гри для дітвори. А ми насолоджуємося пресмачною гірською водою, яка тече з рур і так приємно гасить спрагу. Вечорами можна побувати в Льокарно на концер тах інтернаціональних мистців, що відбуваються 2 рази тижнево у старовинній з 15 ст. церкві св. Фран- ческа і яка славиться досконалою акустикою. Одне пополуднє використовуємо на поїздку ко рабликом до близького острівчика Бріссаґо, цікавого тим, що він в цілості перетворений на підтропічний ботанічний город. Ніхто його не замешкує і на ніч не вільно нікому, крім обслуги, на ньому залишатися. Іншого разу вирішили поїхати пароплавом на озеро Маджоре аж до південних його границь на італій ській території. Узбіччя озера по обидвох боках — немов суцільні мальовані картини. Серед парків видніють оригінальні своєю архітектурою, кожний в іншому стилі, багаті будинки, готелі, розкішні вілли. На озері є чотири мальовничі острови, які належать до групи Боромейських островів і розташовані в бік північної Італії. Знані вони з своєї природньої краси — їх чудові квітники, тераси й палати стали голов ною атракцією для туристів. З огляду на обмежений час — відвідали тільки одного найкращого острова, на що і вказує його назва ’’Isola Bella” (Гарний острів). Всі острови є власністю багатої аристократичної родини-династії Бормеїв — видатних меценатів куль тури й науки. З того старовинного княжого роду, який виводиться ще від 16 ст. — багато чоловіків посідали високі державні, а передусім церковні ста новища — були архиєпископами м. Міляно. Самий острів був колись пустельною скелею, а власники при допомозі навезеної родючої землі та засадженням багатої рослинности перетворили його у квітучий парк. Десять терас підносяться високо понад плесом озера з чарівним виглядом на оточу ючі гори. Серед плеканих садів стоїть імпозантний палац з безліччю кімнат. Провідник веде нас тільки до п’ятьох головних кімнат з блискучими мармуро вими колонами, такими ж долівками й багато різь бленими оздобами над вікнами та склепінням. Кожну з них прикрашають коштовні кришталеві канделяб ри, скульптури, а на стінах цінні картини славних Льомбардських мистців з 17 ст. і прегарні ґобеліни збережені в доброму стані. Довідуємося, що два тиж ні тому власники палацу угощали англійського пре- столонаслідника Карла і його дружину. З острова ще коротка плавба до південно-захід- нього побережжя, до містечка Штреса. Воно помітне тим, що в ньому в квітні 1935 р. відбулася конфе ”НАШЕ Ж ИТТЯ”, ЛИПЕНЬ/СЕРПЕНЬ 1986 7
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44-45 
46-47 
48 
