Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44-45
46-47
48
РОМАН ВАЩУК УКРАЇНСЬКА КНИЖКА Тема української книжки викликає серед наших культурних працівників емоційні реакції; останніми часами найчастіше, здається, зневіру. Проте, ледве чи такий підхід корисний. Саме взаємне співчування з авторів, видавців, а то і читацької публіки небагато дасть. Зайво також, на мою думку, повторювати відому істину, що книжка — це щось гарне й добре. Це аж надто очевидно. Хочу натомість подати кілька думок звичайного, простого читача невеличкої кіль- кости українських книжок, і то читача, який має мало особистого контакту з українськими літераторами, не ходив з ними до гімназії та не висиджував ночей з ними по кавярнях чи ДіПі таборах. Відповідаючи на завданих панельом питання, дозволю собі поставити й декілька власних. На перше й головне питання, "Чи чи т а ю т ь у к р а їн с ь к у к н и ж к у ? ”, можна коротко відповісти: "п ер е в а ж н о н і ”. До якого віку групи стосується ця від повідь? Гадаю, що до всіх, хоч в не однаковій мірі. Протягом останніх двох століть, політичні, освітні й матеріяльні обставини не сприяли вільному і без перервному розвиткові книговидавничої справи, чи тацьких смаків, а то й літератури взагалі в Україні. Це впливало на кількість, і на якість та на різноманіт ність книжкової продукції. В Канаді, в першій поло вині нашого століття, видано дуже багато книжечок, переважно невеликої літературної вартости, які за довольняли потребу читача не тільки на белетрис тику, але й на знання в ділянках науки й промислу, яке було б недоступне для тих, які не знали англій ської мови. Подібна ситуація, хоч із багато цікавішим белетристичним дорібком, створилася в таборах ДіПі у післявоєнній Европі. А як виглядає ситуація сьо годні? Канадсько-український читач уже не полягає виключно на український книжковий ринок для за доволення своїх потреб. Свої знання з техніки, го родництва, космонавтики, чи географії він черпає переважно з англомовних підручників, довідників та атлясів. Світова клясика й сучасна література дуже добре знана з перекладів на англійську мову. Що ж тоді залишається для української книжки? На мій погляд, для неї відкрита белетристика, мемуарис тика, історія та етнографія. З трепетом душі переходжу до теми молоді та її стосунку до української книжки. Якщо у нас взагалі мало бібліофілів, то серед молоді (тобто громадян нижче ЗО літ) їх майже нема. Причин на це є декілька: нижчий рівень знання української мови (нормальне явище в іншомовному середовищі), відчуження від української духовости, яка своїм змістом виповняє україномовні твори, незадовільна підготова до само стійного читання в школах, та брак добрих і автори тетних вказівок в пресі, радіо й телевізії про те, що варто читати. Мало що можна зробити щодо перших двох причин, та варто подумати над протидіянням остан нім двом. В школах і на Курсах Українознавства дуже часто втовкмачують учням всякі відомості п ро літературу, її авторів, політичні обставини, стиліс тичні особливості і т. д., замість того, щоб пригля нутися самим творам. Учень при матурі (в найкра щому випадку) знатиме багато про хронологічний розвиток української літератури, але ледве чи матиме охоту далі самостійно читати авторів, що про них знає тільки з диктованих записок чи з хрестоматій. Ясно, що, якщо присвятити більше уваги творам, не можна буде проробити стільки авторів, і не будуть вони в хронологічному порядку, але до цього треба буде достосуватися. У нас на українознавстві вчать 12-літніх про середньовічну літературу писану церковно-слов’ян ською мовою, а щойно 17-літнім зраджують таєм ницю про існування сучасної української літератури. А може б так почати навчання з уривків з оповідань Гуцала чи Керницького, а скінчити п’ять років пізніше на ’’Ізборніках Святослава”? Та найкраще, мабуть, було б старатися щороку поглиблювати учнівське зрозуміння літератури відповідним підбором творів з різних періодів. А що зробити з батьками учнів, які самі кни- голюбством часто не грішать? Українська книжка повинна бути на всіх церковних базарах, гопаківських фестивалях і відпочинкових оселях, аж поки вони заломляться і куплять її. Не тільки преса, але й радіо та телевізійні програми повинні критично обговорю вати нові появи. Не вистачить солодко привітати кожне нове видання і, зідхаючи, ствердити, як то гарно, що автор зумів видати свою річ. В порівнянні з числом добрих письменників, в українців аж кишить від графоманів, яких майже ніхто не сміє критику вати, бо ’’вони хоч стараються”. Як може читач розібратися в нових книжках, коли кожна є ’’вартіс ним вкладом”, ’’чепурно видана” і ’’повинна знайтися в кожній українській хаті”? Хоч уже десятиліттями песимісти передбачають заник книжки, в Північній Америці попит на книжку зростає. Український книжковий ринок, проте, маліє, і тільки краще розповсюдження книжок, дбайлива підготовка читачів та відважна критика зможуть сповільнити, якщо не спинити цей процес. І ще найважливіший елемент: твори мусять бути цікаві змістом і талантовиті. Та це вже інша тема. ’’НАШЕ Ж ИТТЯ”, ЛИПЕНЬ/СЕРПЕНЬ 1986 13
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44-45 
46-47 
48 
