Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44-45
46-47
48
АННА ВЛАСЕНКО-БОЙЦУН Ж ІНОЧІ ПОСТАТІ В ТВОРЧОСТІ УЛАСА САМЧУКА У хроніках і романах Уласа Самчука є чимало жіночих другорядних персонажів, що відіграють переважно допоміжну ролю в житті головних героїв. Але є і такі, що їх присутність пронизує цілу повість, вони живуть побіч протагоніста та чимось доповню ють його. Такою тихою і позитивною постаттю є Настя, дружина Матвія Довбенка в Волині. Прото типом її, за твердженням самого автора, була його рідна мати-Анастасія. Цей тип вірної жінки дає Упас Самчук також в автобіографічній хроніці Юність Василя Шеремети. Ці жінки-матері стоять осторонь від інших жіночих постатей Самчука, які, на жаль, затратили всі ті характеристичні прикмети української матері, тобто, вірність, відданість і жерт- венність. ’’Маленька і сухенька Настя” — це своєрідний і цільний образ української жінки-селянки. Вона без межно віддана своїм дітям і своєму чоловікові, хоч і знає: що він хоча й любив її, але вона не те, зовсім не те, що Лукія (його перша, покійна дружина) ' тому їй нелегко водити дружбу з Юхимом, не легко Василя і Катерину своїми вважати, не легко бачити Матвієву скорботу, відчувати його тугу за тим, що не вернеться.1 Але вона старається кожного дня улегшити труд не життя чоловіка й дітей, вона невтомно працює і в хаті, і в хазяйстві, доглядає дітей і тільки часом сло вами виливає своє горе, чим до певної міри нагадує бідкання тіточок Марка Вовчка. Господоньку, Господоньку! Що тут напрацюва лася, що тут нагарувалася, ось гляньте, людоньки, на мої руки, як патики, як зачовгані копистки, а від чого? Думаєте, наймичок держала, радила та командувала та готовеньке до бодні збирала? Ой ні. Ой, чуєте, ні. Рано-сві- точок, чи звелося сонце, чи й ні, а ти вже зво дишся і чи болить тебе що, чи не болить, чи догаряє яка біда, чи не догаряє, а ти йдеш, а ти дерешся, а ти робиш.2 Другою прикметою Насті є її ніжна, жертвенна, материнська любов, що окрилює і злагіднює тверде життя хутора. Діти, діти, — казала мати вечером, коли ті йшли спати. Що то з вас буде? — і в її голосі та її очах вичувалося стільки до них любови, стільки великої, неповторної, матірної любови, що світ, навіть коли б його одним великим злом вва жати, то задля однієї крапельки тієї любови, варто жити, боліти і на глибокому схилі життя, відійти у вічність. Велична, благословенна любов матері. Кожний промінь сонця, дихання кожного листочка, кожний погляд закоханого дівочого ока, щирий порух звіряти, сміх і плач дитини і легіт небес — усе те з’єднане в одно му, теплому погляді матері. Будь благос ловенна.3 І як же далеко від цього первовзору відійшли всі його пізніші жіночі постаті, яким чужі традиційні прикмети української жінки: краса любови і краса вірности. Вони керуються радше своїми змислами і прагнуть перейти життя легко і приємно, не дотри муючись ніяких моральних принципів. Вже в Марії змушує Самчук свою героїню — грі шити, але й дає для цього причину — нелюбе под ружжя. Коли ж Марія досягає своєї цілі і стає дружи ною улюбленого чоловіка, автор привертає їй гід ність жінки і матері. Цей сам мотив повторює він у романі Гори говорять. Марічка, якій батьки не доз воляють вийти заміж за Павла, хвилево під коряється їм, одначе при першій нагоді покидає свого чоловіка, щоб жити з Павлом. Друга жіноча постать цієї повісти — горда мадярка Кіті зраджує свого батька і переходить на сторону повстанців-гуцулів в ім’я любови до їхнього провідника Дмитра Цокана. В Юності Василя Шеремети головна героїня Настя Мединська, учениця, що ’’любить Василя, але одночасно живе з іншим”, не вміє знайти виходу з цієї ситуації — з огляду на матеріяльні труднощі, і в цьому подружжі з нелюбим, але багатим, вона бачить розв’язку свого невідрадного становища. В романі Кулак героїня Марія Гофманівна, за можна міщанка, з якою Лев Бойчук заручився ще заки став багатим і яку занедбав за працею, не ва гається знищити його майно в спілці з комуністични ми аґентами, які підпалюють його фабрику. Цим хоче вона відплатити за зневагу, розбиті надії та свою ображену гідність. У трилогії Ост Самчук змальовує п’ять жіночих постатей. Чотири з них пов’язані еротично з одним або обома братами Морозами, і тільки сестра — Таня, виявляє родинне прив’язання і любов, хоч і покидає хутір в товаристві Водяного, приєднуючись до визвольної боротьби. Головною постаттю зали шається Мар’яна, друга дружина Івана Мороза. Вона довго і потаємно любила його, "милувалась його си лою", а по смерті його дружини і його повороті з по лону стає врешті його жінкою. Але тоді саме пізнає вона його молодшого брата Андрія, і вже кілька днів по шлюбі зраджує свого чоловіка з його рідним бра том. Автор там психологічно мотивує цей незрозумі лий для читача вчинок: Я вийшла заміж за недосяжний, давно вимрія- "HALUE Ж ИТТЯ”, ЛИПЕНЬ/СЕРПЕНЬ 1986 9
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44-45 
46-47 
48 
