Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Олексій Ярема — директор ліцею при Інституті (знімка з 1912 p.). Oleksi Yarema — head-master of the Lyceum of the Peremyshl Girl's Institute (photo from 1912). вилися всього 22 кандидатки, між ними 6 ’’доходя чих”. Відкриття школи й Інституту було відзначене святом 18-го жовтня. Директоркою Інституту була Марія Примівна, яка керувала ним до Першої світо вої війни. Першими вчительками були Анна Долин- ська й Катерина Черненко-Ольшанська. Другі вчите лі доходили з хлоп’ячої гімназії, а саме: д-р Григорій Величко, Северин Зарицький,* Омелян Кордасевич, Іван Наконечний, Іван Прийма та о. Максим Копко. Програма навчання опрацьована дир. Гр. Цег- линським мала дати ученицям повну освіту. Предме ти були такі: наука віри, історія, включаючи історію України, географія, фізика, математика, мови (поль ська, французька або німецька), рисування, спів-ру- ханка і ручні роботи. Крім того, до навчання додали гігієну, знання про виховання дітей та засади до машнього господарства. В першому році навчання були тільки 4 кляси, але переконавшись про високий рівень навчання, більша кількість українців Перемишля й околиць по чали записувати своїх дітей. Незабаром створили всі 8 кляс та завдяки корисному розвиткові школи за сновано при ній Учительську Семінарію. Посилення культурно-освітнього життя в Гали чині на переломі 19-20 століття, було спонукою до поширення наукового засягу школи. Був заснований 6-ти клясовий ліцей. Інтенсивна програма ліцею була подібна до програми гімназії. Навчання відбу валось в українській мові з наголосом на україно знавство, що включало і вивчання української культу ри. Випускниці ліцею могли бути вільними слухача ми високих шкіл, або й звичайними студентами з до повненням своїх знань іспитом з грецької та латин ської мов. Інститут вважався найкращою дівочою школою, тому з’їжджались туди дівчата з найдальших частин Галичини. Були тут і учениці із східньої України, на приклад Людмила Шевченко (внучка сестри Тараса Шевченка). Перебування в культурному рідному оточенні, вплив учителів, відданих українських па тріотів, виховна праця спортових та культурно- освітніх організацій і Пласту діяло на формування цих дівчат. А вони в майбутньому виховували поко ління високоідейних українських патріотів. Тому що Інститут був приватною установою, ав стрійська влада не вмішувалась занадто до навчаль ного пляну школи. Державні австрійські свята Інсти тут не святкував; до особливих виявів льояльности, ані вчительський склад, ані учні не були примушені. Зате під час польської окупації Західньої України в Інституті сталися певні зміни. Передусім, управа Ін ституту змінила ліцей на гуманістичну гімназію, а після смерти протектора Інституту єпископа Кон- стантина Чеховича головою вибрано людину світ ську, адвоката Володимира Загайкевича. Управу Ін- ^ t_fe був батько мистця Софії Зарицької-Омельченко. ституту перебрала Меланія Бордун, господарським управителем став проф. Леонід Бачинський, а ди ректором гімназії було призначено професора Сте пана Бобеляка. В цьому періоді, коли настали різні зміни в громадсько-політичному житті в Перемишлі, нелегко було задержати школу на такому рівні укра їнського виховання, на якому утримував її попередні директор Олексій Ярема. Але з допомогою прийшли свідомі вчителі українці. Навіть учителі поляки, котрі вчили історії та польської літератури були тактовни ми і не вмішувались в адміністраційні справи. А дів- чата-учениці сприймали їх як добрих викладачів, а не ворогів. Я вперше прийшла до Інституту в червні 1932 ро ку складати в учительській канцелярії іспит до пер шої кляси. Пам’ятаю, що проф. М. Гривнакова дала мені диктат з польської мови та ще казала дещо про читати, запитала мене таблицю множення. Так я стала ученицею цієї школи. Із сорокп’ятьлітньої перспективи бачу всіх моїх професорів немов на картині. Одні з них сидять в першому ряді; інші в другому, третьому — захова лись. По середині — Меланія Бордун, директорка. Сувора, принципова, вчителька історії в молодших клясах. її виклади були чіткі й рельєфні — давали дитині можливість сприйняти історичні факти час тинно як цікаву розповідь. А далі, постать проф. Сіт- ницького, котрий вчив нас німецької мови практич ною методою ’’покажи і скажи”. Здається мені, що він був найкращий учитель чужої мови, якого коли- небудь мала. Домінуюча постать проф. М. Гривна- кової-Телімени, компетентного знавця літератури, в якої на годинах ми чули як дзвонять ’’соняшні кляр- нети”, перебирали перлини сонетів Зерова, і насоло джувались ліризмом поезій Лепкого. Минулого року поїхала я відвідати Перемишль, місто мого батька. Пішла я вулицею Татарською, щоб чолом припасти до мурів моєї альма матер. Під німаючись вгору, серце швидко стукотіло. З напру- Закінченнн на ст. 32 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
