Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
РАДІСТЬ МАТЕРІ це обр аз Матері Б ож ої, прибраний гарними рушниками і в вінку з Передруковуємо із „Свободи" ч. 137 листа матері. Цей лист свідчить про гарне відношення для справ зв’язаних із діяльні стю СУА, на що особливо звер таємо увагу тепер, коли „Сво бода” святкує своє 80-ліття, а „Наше Ж иття11 — 30-ліття. На превеликий жаль, я ніколи не вчилася читати й писати україн ською мовою. М ої батьки не мали на те часу і бажання. Навпаки, х о тіли, щоб діти вчилися англійської мови, щоб над ними так не знущ а лися і чужинцями їх не назива ли, як тата і маму. Тому лише в хаті розмовляли з нами п о -св о є му, а при чужих то й того не м о жна 'було. Ми знали, що ми руси ни, та й більше нічого. Часом отець у церкві нагадав про те, щоб давати дітей до шко ли українознавства. Якось я читала в церковному бюлетені, що є на західньому т е рені при церкві св. Михаїла дитя чий садочок, де приймають дітей, що не знають української мови. Я мала дівчаток три і п’ять рочків. Записала я їх, думаю, нехай хоч чують і навчаться, що то таке у- країнці. Ходили діти дуж е радо, їм подобалася школа, а дома п р о сили по-українському, що здиву вало мою маму: „Прошу дати мо лочка, прош у дати води", а до бабусі все казали „добрий день, бабусю", чим вона була дуж е в д о волена. Так пройшла зима. Якось приносять м'ої дівчатка картку-за- прошення на День Матері. Одну картку дали бабуні, а одну мені. У нас День Матері має вже свою традицію. Йдемо до церкви, а тоді мій чоловік і діти беруть мене і бабуню до ресторану на обід. На цей раз був це будний день, на передодні Свята Матері. Але, щоб зробити дітям приємність, треба йти. Коли ми прийшли на призначену одинадцяту годину ранку, перше, що нам упало в око, живих квітів. Далі, вздовж попід стіною, стояли дошки з написом і- мен к ож ної дитини і на дошках розміщені малюнки та всякі руч ні роботи дітей. З боку на столи ках стояли мисочки з рослинами, які діти повирощували, та роботи, що діти поліпили з глини. Роботи ті виглядали гарно, наліплені на підставках, як якась цінність. Усі роботи дійсно заслуговували на увагу так, як і учителька, пані На заренко, яка мала терпеливість їх зберегти і виставити в такий гар ний спосіб. Дітей не було в залі, тому могли вільно налюбуватися виставкою. Ось нас попросили сі сти. Увійшли діти — неначе букет квітів... у руках квіти, на голов ках віночки, з різнокольоровими стрічками. У хлопчиків квіточки на жакетиках, з жовто-блакитними стрічечками. Поставали перед ма терями і заспівали молитву „До Б ож ої Матері". І я зі здивуванням побачила, що м ої дойечки вимовляють кожне слово по-нашому. Після молитви діти минулись до мамів та бабусь, обдарували їх квіточками, яких са мі наробили. Далі продовжували програму: співали, танцювали маршували з прапорцями і т. д. Я здивовано У Гантері, напроти садиби інж. Ореста Клюфаса, по тому боці річки, на горбочку, а, власне, на узбіччі покритого муравою горба, групка двох-трьох хат. Там у бон- ґалі (власність піп. Пахолків) від почивають уліті Наталка й Ігор Соневицькі з діточками. Чотири роки тому запросили вони дітей тих родин, які приїжджають до Гантеру на вакації, ка двогодинні слідкувала не тільки за словами^ а л е й з а ін ш и м и д і т ь м и , я к а о н и широко розкривали ротики. З д и вувало нас і те, що учителька г о ворила до них по-українському і вони все виконували так, якби во ни чули ту мову щоденно. На за кінчення вручили нам з тіста спе чену ручку, яку кожна дитина ви тиснула і пекла. Псвірте мені, що кожна мама і та, що розум іє, і та, що не знає української мови, плакали. Така нас радість обняла. Нам хотілось довше там бути, говорити, виска- зувати свої враження. Ми не спі шили виходити, щоб довше затри мати ту втіху, яку нам принесли наші діти. Ми всі: мами, бабусі, дідусі і гості дякували 81-му В ід ділові СУА, на чолі з представни цею Окруж. Ради п-ні Лісківською, яка, вітаючи нас, висловила надію на будуче, що це тільки початок, що наших дітей чекає Рідна Шко ла. Ми були зачаровані і не знали, як дякувати учительці пані Наза ренко, яка скромно відмовлялась від похвал, а хвалила здібності на ших дітей. Я віддала свою дочку до парафіяльної школи св. Івана, а молодша ходить до садочку. На діюся, що ще неодну радісну хви лину принесуть мені різні свята в українській школі. Так і хочеться сказати тим жінкам-союзянкам: хоч тяжко Вам вдається всяка о р ганізація, але праця Ваша не про падає. Я теж вступила в члени Со ю зу Українок і б уду допомагати другим зрозуміти працю для ко гось, як перед тим хтось робив для м оїх дітей. Щаслива мама Ірена ( З англійського перевела М ару ся Н азаренко). відвідини п’ять разів у тиждень, від понеділка до п’ятниці. Так п о стала „школа на горбочку". Цього року вліті мала я нагоду побачити цю „школу" і все ще я під враженням тих відвідин. Що ж воно за „школа"? Наталка Соневицька показує мені приготовані зимою задачі -— питання з усяких ділянок україно- (Закінчення на обгортці) „ШКОЛА НА ГОРБОЧКУ “ НАШЕ ЖИТТЯ — ЛИСТОПАД, 1973 11
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
