Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИСТОПАД 2016 WWW.UNWLA.ORG 9 цензурних скорочень. У 1876–1901 рр. – здій- снювала активне громадське і культурне жит- тя у Чернігові, Єлисаветграді, Харкові, Одесі, Херсоні, Вінниці. В 1880–1905 рр. – у боротьбі за національно-культурне відродження Украї- ни С. Русову заарештовували п’ять разів. У 1902 р. – вимушений переїзд родини Русових із Полтави до Петербурга. В 1905 р. – участь у Всеросійському з’їзді вчителів у Петербурзі. З 1906 по 1907 рр. – виходять друком два під- ручники українською мовою: «Початкова ге- ографія» і «Буквар», а також стаття «Хроніка національної школи» в журналі «Русская шко- ла». Ще безліч статей, підручників, монографій з пера Русової побачить світ у подальшому. У 1909 р. – родина Русових знову по- вертається до Києва, де Софія Федорівна роз- починає свою роботу викладачем педагогіки у Фребелівському жіночому інституті. З наступ- ного року вона вже викладає французьку мову у Комерційному інституті і стає членом вчи- тельської колегії комерційної школи і вчи- тельського товариства. У 1911–1913 рр. – подо- рожує по Брюсселю та Берліну, знайомиться з роботою зарубіжних дитячих садків. У 1915 р. родину Русових евакуюють до Саратова, де перебував Комерційний інститут у роки Пер- шої світової війни. Цього ж року помирає чоловік Софії – Олександр Русов. У 1916 р. С. Русова повертається до Києва, де продовжує викладати педагогіку у Фребелівському інсти- туті та французьку мову – у Комерційному. З 1917 р. – працювала у Центральній Раді Ук- раїнської Народної Республіки (УНР) під ке- рівництвом М. Грушевського. Очолювала два відділи Міністерства освіти України – поза- шкільної освіти та дошкільного виховання. 7 листопада 1917 р. – виступила співзасновни- ком Педагогічної Академії для підготовки вчи- телів українознавства. 1917–1920 рр. – голова Всеукраїнської учительської спілки, член ре- дакційної колегії часопису „Вільна українська школа”. На запрошення ректора І. Огієнка у 1919 р. – читала лекції у м. Кам'янець-По- дільський у Першому українському універси- теті. Через переслідування радянською владою у 1920 р. приймає нелегке рішення емігрувати, їде до Львова. У 1921 р. отримує запрошення читати лекції в Українській академії у По- дебрадах у Чехії. Українська Жіноча Рада де- легувала С. Русову у м. Гааз на збори Інтер- національної Жіночої Ради. Від неї світова громадськість дізналась про голод в Україні. Брала активну участь у розробці організацій- них питань щодо створення у м. Прага Україн- ського Педагогічного інституту ім. М. Дра- гоманова. Були надруковані нові праці С. Ру- сової – „Теорія і практика дошкільного вихо- вання”, „Дидактика”, „Нові методи дошкіль- ного виховання” та ін. У 1937 р. – увійшла до ради Всесвітнього союзу жінок. А 5 лютого 1940 р. – Софія Русова померла в Празі, де й похована. Аналізуючи нелегкий життєвий шлях С. Русової можемо чітко простежити, що все воно було пронизане однією, найголовнішою у її житті ідеєю – ідеєю національної системи виховання та освіти в Україні. У центрі педа- гогічної концепції вченої перебуває дитина з її природженими задатками, здібностями, мож- ливостями, талантами. Важливе місце в систе- мі національного виховання Софія Русова від- водила рідному слову: «Мова є дзеркалом на- родного духу, психології кожного народу...». На сторінках журналу «Світло», де Ру- сова була співредактором і активним допису- вачем, широко представляє здобутки пере- дової світової педагогічної думки, висвітлюю- чи педагогічні погляди Ж.-Ж. Руссо, Й.-Г. Пе- сталоцці, Ф. Фребеля, Л. Толстого, П. Лесгаф- та, робить огляд педагогічних журналів. Го- ловну увагу спрямовує на опрацювання суспі- льних, філософських і психолого-педагогічних засад, на яких би мала будуватися національна система освіти і дошкільного виховання. Також вона вважала, що центральним у розв’язанні проблеми школи й освіти є пи- тання про вчителя. Вчитель повинен бути не тільки розумний, а й перш за все щасливим, вільним, не залежати від економічного стано- вища країни і лише тільки тоді він буде при- носити користь і учням, і їх батькам, і сус- пільству взагалі. Саме ці погляди були роз- криті у статті «До сучасного становища народ- ного вчителя». Софія Русова вважала, що власну си- стему навчання обов’язково потрібно будувати на національному, українському ґрунті, але для більшої її ефективності варто запозичува- ти і зарубіжні здобутки видатних педагогів. Найбільш плідний період у діяльності Софії Русової можна назвати період УНР і її роботи у Центральній Раді. Саме у цей період і знаходить своє практичне здійснення програ- ма розвитку національної системи освіти. У першому номері часопису «Вільна ук- раїнська школа» від Комісаріату освіти Софія Русова друкує програмну статтю «Націоналі- зація школи». Побачили світ і її статті та під- ручники «Нова школа», «Перша читанка для дорослих для вечірніх та недільних шкіл», «Початкова географія та методика початкова
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
