Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
18 WWW.UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИСТОПАД 2016 цузького публіциста Ежена Вогюе, що з гоголівської "Шинелі" вийшла вся російська література. Ось так, відбираючи українцям мову, відбирали її славу! Про Володимира Короленка (1853- 1921), родом із Житомирщини, Українська Вікіпедія пише: "російський та український письменник, журналіст, публіцист і громад- ський діяч". Володимир Короленко щиро любив Україну за дивовижну красу її природи, любив український народ за його працьо- витість, співучість, нездоланну жагу до волі, палко захищав від переслідувань царських властей українську культуру й мову, за що майже шість років провів у тюрмах та на засланні. Але писав російською! І сучасники назвали Короленка "совістю Росії". У ХХ столітті російськомовні українці вже виривалися із мовного полону Росії. Яскравим прикладом цього стала Олена Теліга (з дому Шовгенова або Шовгеніва, 1906-1942) – українська поетеса, публіцист, літературний критик, діячка ОУН. Народившись в Іллі- нойському під Москвою в напівбілоруській- напівукраїнській родині, проживши значну частину життя в Петербурзі, Чехословаччині й Польщі, вона стала однією з найбільш відданих патріоток України. І хоч в родині Шовгенівих панувала російська мова, батьки зуміли зберегти вірність своєму українському походженню. Змалку Олена вивчала іноземні мови: добре засвоїла французьку і німецьку, не знала лише української. Але, керована загостреним почуттям історичної справед- ливості, зуміла вернутися до мови предків і мужньо стала на захист української мови та піднесла на вищий щабель українську поезію. Показовим є такий епізод із по- дєбрадського періоду життя Олени: на одному із зібрань в Народному Домі, де були присутні російські еміґранти-монархісти, пролунали образливі випади проти української мови. Олена одразу ж знайшла в собі мужність, щоб безкомпромісно заявити: "Ви хами! Та собача мова – моя мова! Мова мого батька і моєї матері. І я вас вже більше не хочу знати". Чому ж такої хоробрості не виявляють наші сучасні російськомовні українці? Немало часу в полоні чужої мови перебували й українці Західної України. Тут терпіли від ополячення. За часів Австро- Угорщини, а потім і Польщі, влада належала полякам, які, як і кожна окупаційна влада, розуміли, що національний дух народу ґрун- тується на його рідній мові. Тому всіляко старалася ополячити українців. І це великою мірою вдавалося... Проте передові пред- ставники Галичини самовіддано протистояли польському гнобленню та примусовому опо- ляченню українців. Найбільш такий опір очолювали священики та письменники. Тут особливо доречно згадати приклад Митрополита Андрея Шептицького. Був він сином графа Івана Шептицького із давнього боярського роду, який отримав грамоту на земельні володіння від князя Льва ще у 1284 р. У XVIII i XIX століттях окремим пред- ставникам цього роду, в тому числі і предкам нашого Митрополита, було надано графський титул. Мати майбутнього Митрополита – Софія – була дочкою польського письменника Олександра Фредра і своїм родовим корінням була з'єднана з королівським родом Со- бєських. Вже в силу свого походження йому бу- ло забезпечено добробут, кар’єру, безтурботне, щасливе життя. Та він не пішов тим легким протореним шляхом. Задумаймось, чому? Добре вивчивши своє українське (русь- ке, як тоді говорилось) коріння і гостро відчуваючи історичну несправедливість щодо українського народу, він добився дозволу Ватикану і змінив отриманий при хрещенні римо-католицький обряд, традиційний для поляків, на греко-католицький, традиційний для українців Західної України. І став най- величнішою постаттю Української Церкви і справжнім Провідником українського народу, який самовіддано дбав про всі сторони на- родного життя. Чому обрав такий непростий, нетрадиційний і дуже непрестижний (за тодішніми уявленнями) шлях? Юнацький максималізм, романтизм, перст Божий? Най- очевидніше – це загострене почуття спра- ведливості та бажання своїм служінням, своїм прикладом виправляти історичну несправед- ливість щодо українського народу. Україна дуже потребує тепер такого розуміння справедливості своїми громадя- нами. І свідоме й справедливе повернення до рідної мови, яку в силу обставин втратили батьки й діди, конче потрібне! Лідія Купчик.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
