Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
6 “НАШЕ ЖИТТЯ”, ГРУДЕНЬ 2010 С В І Ч А П А М ’ Я Т І Усна історія про геноцид українців у 1932 – 1933 роках Усні свідчення про Голодомор, вміщені в цій книзі, збирала особисто Валентина Борисенко, етнолог, доктор історичних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України. Допомагали їй студенти Київського Національного університету ім. Тараса Шевченка. У цій книжці записані спогади очевидців цієї трагедії – жителів Вінницької, Житомирської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Полтавської, Сумської, Харківської, Херсонської, Хмельниць - кої, Черкаської та Чернігівської областей України. Всі свідчення до водять, що акція геноциду українських селян була чітко спл я нованою більшовицькою владою Кремля. ЛідіяСлиж. Згадує: Мазуренко Григорій Іванович, 1921 р. н., с. Семенівка, Макарівський район Київської області. Це страшна трагедія, я дуж е пам’ятаю це. Моя мати пекла хліб в кол г оспі до осені 1932 року. А потім сказали матері: ,,Не йди пекти, бо все з комори вимели”. Як не стало хліба, настав страшний голод. Я ходив до церкви, тут на гору, і дер кору з липи. А в нас у хаті була полова гречана, так мати її насіє, добавить липи і пекла млинці. Так харчувались. Забігли якось до сусіда, звали його Федір і дочка в нього була Оля, тоді була страшна жара, а вони лежать обоє на печі, а в нього кожа порепалась і страшно смердить. Я такого страшн ого і на фронті не бачив. В нас погибло 96 чоловік, а тут село Людвинівка, так там своїх дітей їли. З самого початку там коні ходили, а потім все повибивали, все поїли. І людське м’ясо багато їли. У нас в Семенівці теж одна була, в неї діти померли, так во на їх поварила і поїла. Історія дуже важка була. ...Послєднєє забирали, ні з ким не рахувалися. А хто не хотів віддавати, того на Калиму відсилали. Багацько не вернулось... Мій батько і ще сім чоловік першими пішли у колгосп... А як у колгосп пішли, то роб или за так, задаром, люди бєдно жили. Перед голодовкою усіх коров звели, усуспільнили. Чоловік ще дише і каже: ,,То я ще живий”. А той відповідає: ,,А що, я за тобою другий раз буду їхать?” спеціально кінь був і звозили. Копали ями, привезли людей, то вони їх і закидують. У чому був, у тому і закидують. У Київі був Торгсін, я їздив з матір’ю... то у матері були кільця золоті... Золото там брали і на хліб міняли. В Голодомор ми всі вижили. Але сестри мої пухлі були. Я теж, буває, іду, а ноги, як валєнкі. Сам ий важкий 1933 рік був. Колосок житній був, а я нарвав у кармани, сам іду і боюсь, що піймають, за ці колоски п’ять років давали. Розкрадання державного майна! У нас в селі два чоловіка сиділо. Знаю я цей закон. Цей закон був підписаний Калініним. Сталін, Молотов, Єжов – це все вони таке зробили з Україною. А чим вона їм мішала, ця Україна? Вони хотіли видавить її, бо Україна Незалежності хотіла. Правітєльство винне. Кажуть наші люди, які у Воронеж їздили, що там було багато хліба, а в Києві і Обухові не бу ло. Спеціально зроблений був цей Голодомор, щоб знищити цих людей. В Росію тікали, там були цілі поселення. Тут голод був, пекло. Наших людей багато було в Сибірі. Записала Борисенко В.К., 2005 р. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
