Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
6 “НАШЕ ЖИТТЯ”, ГРУДЕНЬ 2010 С В І Ч А П А М ’ Я Т І Усна історія про геноцид українців у 1932 – 1933 роках Усні свідчення про Голодомор, вміщені в цій книзі, збирала особисто Валентина Борисенко, етнолог, доктор історичних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України. Допомагали їй студенти Київського Національного університету ім. Тараса Шевченка. У цій книжці записані спогади очевидців цієї трагедії – жителів Вінницької, Житомирської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Полтавської, Сумської, Харківської, Херсонської, Хмельниць - кої, Черкаської та Чернігівської областей України. Всі свідчення до водять, що акція геноциду українських селян була чітко спл я нованою більшовицькою владою Кремля. ЛідіяСлиж. Згадує: Мазуренко Григорій Іванович, 1921 р. н., с. Семенівка, Макарівський район Київської області. Це страшна трагедія, я дуж е пам’ятаю це. Моя мати пекла хліб в кол г оспі до осені 1932 року. А потім сказали матері: ,,Не йди пекти, бо все з комори вимели”. Як не стало хліба, настав страшний голод. Я ходив до церкви, тут на гору, і дер кору з липи. А в нас у хаті була полова гречана, так мати її насіє, добавить липи і пекла млинці. Так харчувались. Забігли якось до сусіда, звали його Федір і дочка в нього була Оля, тоді була страшна жара, а вони лежать обоє на печі, а в нього кожа порепалась і страшно смердить. Я такого страшн ого і на фронті не бачив. В нас погибло 96 чоловік, а тут село Людвинівка, так там своїх дітей їли. З самого початку там коні ходили, а потім все повибивали, все поїли. І людське м’ясо багато їли. У нас в Семенівці теж одна була, в неї діти померли, так во на їх поварила і поїла. Історія дуже важка була. ...Послєднєє забирали, ні з ким не рахувалися. А хто не хотів віддавати, того на Калиму відсилали. Багацько не вернулось... Мій батько і ще сім чоловік першими пішли у колгосп... А як у колгосп пішли, то роб или за так, задаром, люди бєдно жили. Перед голодовкою усіх коров звели, усуспільнили. Чоловік ще дише і каже: ,,То я ще живий”. А той відповідає: ,,А що, я за тобою другий раз буду їхать?” спеціально кінь був і звозили. Копали ями, привезли людей, то вони їх і закидують. У чому був, у тому і закидують. У Київі був Торгсін, я їздив з матір’ю... то у матері були кільця золоті... Золото там брали і на хліб міняли. В Голодомор ми всі вижили. Але сестри мої пухлі були. Я теж, буває, іду, а ноги, як валєнкі. Сам ий важкий 1933 рік був. Колосок житній був, а я нарвав у кармани, сам іду і боюсь, що піймають, за ці колоски п’ять років давали. Розкрадання державного майна! У нас в селі два чоловіка сиділо. Знаю я цей закон. Цей закон був підписаний Калініним. Сталін, Молотов, Єжов – це все вони таке зробили з Україною. А чим вона їм мішала, ця Україна? Вони хотіли видавить її, бо Україна Незалежності хотіла. Правітєльство винне. Кажуть наші люди, які у Воронеж їздили, що там було багато хліба, а в Києві і Обухові не бу ло. Спеціально зроблений був цей Голодомор, щоб знищити цих людей. В Росію тікали, там були цілі поселення. Тут голод був, пекло. Наших людей багато було в Сибірі. Записала Борисенко В.К., 2005 р. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
