Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Усі весело зареготали, тільки мамі чомусь було не до сміху. У шибки сипало, мов піском, свистіло, вповивало темну ніч у білі пелени. - Підождіть, а я побіжу до он тої хатини потелефонувати, щоб даремно нас не ждали, - сказав батько, зачиняючи за собою дверцята авто. У маленькій хатині блимала на столі свічечка. Батько постукав у двері. З хати вийшов згорблений дідок. - Чи не впустите в хату потелефонувати на ферму? - Заходьте! - зраділо сказав дідок. У кутку біля дверей на пачці, накритій газетою, стояв телефон. Як тільки гість скінчив розмову, господарі заговорили. - Оце так і Святвечір, а ми й не знали. Старі, хворіємо, нікуди не виходимо, й до нас ніхто не заходить... Аж оце озвалась оця карабушка, - показав дідок на радіоприймач, - почули ми наш у коляду - й засвітили свічку. - Стільки світла, тепла й радості буде в нашій хаті, бо вечері не приготовили, - сказала старенька бабуня. Батько повернувся до авто й оповів про це своїй родині. Мати щось подумала й сказала: - Коли ж на ферму не доїдемо, зайдемо до людей і повечеряємо разом із ними. - У цей вечір так і годилося б, - сказав батько. І діти зраділи. У засніженій хатині запахла кутя, й хатина звеселіла. Засіли всі до столу, мов одна сім’я. А як повечеряли - заколядували. Батько накрутив телефон до дідуся й бабуні і лишив Лідія НОВИКОВА ХТО ЛИСТОЧКИ ПОЗРИВАВ? Голі яблуні шептались: - Десь листочки подівались... Сливу дятел запитав: - Хто листочки в тебе вкрав? Горобці заметушились: - Ледве гілочки лишились. І ніхто в саду не знав, Хто листочки позривав. його відкритим, щоб там далеко на фермі почули коляду онуків. Тішилися дідусь і бабуня, раділи старенькі господарі. - Це так, немов сам Господь спрямував вас до нашої хати, щоб і ми відчули радість від наро дження Христа, - сказав господар. Коляда об’єднала всіх в одну родину. Усім було радісно й весело.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
