Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Усі весело зареготали, тільки мамі чомусь було не до сміху. У шибки сипало, мов піском, свистіло, вповивало темну ніч у білі пелени. - Підождіть, а я побіжу до он тої хатини потелефонувати, щоб даремно нас не ждали, - сказав батько, зачиняючи за собою дверцята авто. У маленькій хатині блимала на столі свічечка. Батько постукав у двері. З хати вийшов згорблений дідок. - Чи не впустите в хату потелефонувати на ферму? - Заходьте! - зраділо сказав дідок. У кутку біля дверей на пачці, накритій газетою, стояв телефон. Як тільки гість скінчив розмову, господарі заговорили. - Оце так і Святвечір, а ми й не знали. Старі, хворіємо, нікуди не виходимо, й до нас ніхто не заходить... Аж оце озвалась оця карабушка, - показав дідок на радіоприймач, - почули ми наш у коляду - й засвітили свічку. - Стільки світла, тепла й радості буде в нашій хаті, бо вечері не приготовили, - сказала старенька бабуня. Батько повернувся до авто й оповів про це своїй родині. Мати щось подумала й сказала: - Коли ж на ферму не доїдемо, зайдемо до людей і повечеряємо разом із ними. - У цей вечір так і годилося б, - сказав батько. І діти зраділи. У засніженій хатині запахла кутя, й хатина звеселіла. Засіли всі до столу, мов одна сім’я. А як повечеряли - заколядували. Батько накрутив телефон до дідуся й бабуні і лишив Лідія НОВИКОВА ХТО ЛИСТОЧКИ ПОЗРИВАВ? Голі яблуні шептались: - Десь листочки подівались... Сливу дятел запитав: - Хто листочки в тебе вкрав? Горобці заметушились: - Ледве гілочки лишились. І ніхто в саду не знав, Хто листочки позривав. його відкритим, щоб там далеко на фермі почули коляду онуків. Тішилися дідусь і бабуня, раділи старенькі господарі. - Це так, немов сам Господь спрямував вас до нашої хати, щоб і ми відчули радість від наро дження Христа, - сказав господар. Коляда об’єднала всіх в одну родину. Усім було радісно й весело.
Page load link
Go to Top