Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Членки 50-го Відділу СУА у Дітройті. Перший ряд, ліворуч: Ліда Казевич, Ася Гумецька, Соломія Сорока, Стефа Рогач, Оксана Гейс. Другий ряд, ліворуч: Оксана Стельмах (голова 50-го Відділу СУА), Люба Чапельська, Барбара Карсон, Оксана Трешньовська, Богдан Сорока, Оксана Огар, Наталія Дужик. політехніці у Львові. Одружилася з Михайлом Сорокою. Вони обоє мали на меті боротьбу і поширення ідей української самостійности. Катрусі було дано завдання очолити підпільний Червоний Хрест. Вона організовує лікарський, мадсестерський та санітарний персонал для УПА, влаштовує низку вишколів, дбає про постачання медикаментів та керує харитативною діяльністю. Найкращою характеристикою Катру сі є слова її чоловіка Михайла Сороки: „Від часу, як український народ бореться за свою державу, ми обоє, Катруся і я, переживали великі події. Ми скрізь були разом. Нас не лякали масові арешти, пацифікація, тортури, Береза Картуська, засніжені сибірські шляхи. Ми падали і знову піднімалися, спільно дивилися крізь брами в’яз ниці. Нестримний подих волі і любов до України рвав нас вперед. Не чужого, але свого ми ба жали, і не спічнемо так довго, поки не виборемо своєї самостійної Української держави. Нам сонце всміхалось крізь ржавії брами, А воля стогнала в колючих дротах, Сини виростали по тюрмах проклятих, Правдиве життя ми лиш бачили в снах.”. Після виступу С. Король вірш Яра Славу тича, присвячений багаторічному в’язневі ста лінських концтаборів Михайлові Сороці, прочи тала Віра Крива. Потім присутні переглянули документаль ний відеофільм „Українці. Любов” із сімейного архіву Б. Сороки 3 фільму дізналися, що Катруся була одиначкою, веселою, жвавою, талановитою, що доля її як борця за незалежність України складалася нелегко. Чотири з половиною роки польських тюрем і двадцять п’ять років - „від дзвінка до дзвінка” - сталінських в’язниць і концтаборів. Це все вона витримала достойно і навіть у листах до мами, до сина і до чоловіка не нарікала на долю, писала оптимістично, з гумором, яким було її життя, як вона бачить майбутнє своє, а в основному - синове. З доповненням про життя родичів висту пив Богдан Сорока. Він скромно сказав про своїх батьків, що вони були не героями, а тільки порядними людьми, які не могли жити інакше. Вони могли б вийти на волю, якби відмовилися від своїх переконань і покаялися. Але обоє були непохитними і тому залишилися в тюрмах: тато - до смерти, а мама - до закінчення визначеного терміну. Вже коли і вийшла на волю, то у Львові не дозволили їй жити коло сина. Мусіла бути сама, далеко від родини, і щотижня з’являтися в місцеву міліцію. Якщо не приходила, то приїз дили до неї з перевіркою. А не приходила вже тоді, коли була важко хвора. Одного разу її, таку хвору, вивезли в піщаний кар’єр і сказали, що тут розстріляють і ніхто не знатиме, де вона поділася, якщо не зречеться своїх переконань і не підпише про це на папері. Вона відповіла: ’’Якщо така моя доля - тут померти, то хай буде так”. Не розстріляли. Привезли додому. Катруся пережила на місяць свою маму: у рік смерти мамі було 94, а Катрусі - 71 рік. 26 “НАШЕ ЖИТТЯ”, СІЧЕНЬ 2004 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top