Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
назвати бодай трішки щасливими? Якщо б це все сповнилося, тоді залишається ще тільки раз повторити: дай нам, Господи, усім здоров’я у цьому новому році. Здоров’я тіла й душі. А коли їх матимемо, то з іншими турботами, такими, як матеріяльні, вже собі якось порадимо! Три букети зілля. Збірка нарисів і оповідань. Накладом Братства кол. Вояків 1-шої Української Дивізії УНА. Торонто, Канада, 1983 р. Нью-Йорк, США. Евгенія Курилович-Чапельська, “Зимовий день”, олія, 1979р. Леонід КИСЕЛЬОВ ТАТО ОПОВІДАЮТЬ Я в село приїхав дурний. Бригадир загадає копать траншеї, а ввечері поперек ниє страшенно, Чвалиш додому вже сам не свій. А мій господар тягне з бурта (хоч цілий день робив, як проклятий) великий лантух. Дозволили взяти картоплі гнилої - для скота. Ідеш з ним і міркуєш так (а в ніс від лантуха сморід винний): чого він пнеться із сил, неборак, і взагалі ж, не хлібом єдиним... Ще й гордо зважиш свої надбання, перебираючи знову й знову рядки Пастернака і Гумільова чи пісню Лорки про кров і коня. І я тоді не любив село. Мені здавалось, що навіть діти тільки й дивляться щось вхопити і цупити в хату, в своє кубло. Але поживши між цих людей, збагнув, що це робилось з любові, що дядькові байдужі корови, а дядько любить своїх дітей. Відробить тиждень, та ще й мішки в неділю пре на базар до міста. Бо “Смерть корнета”* не просить їсти, а дітям треба хліб і книжки. І той сніданок, що я з’їдав - товчена картопля,кисляк і сало - так важко дядькові діставались, що він не вгощав мене - причащав. Я вчився любові в дядька Миколи. Не знаю, яка мені ляже путь, та вже цієї любові ніколи мені не зректися. І не забуть. 1968 * Назва поеми Райнера-Марії Рільке. 18 “НАШЕ ЖИТТЯ”, СІЧЕНЬ 2004 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top