Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44
ЖІНОЧА ОСВІТА КОЗАЦЬКОЇ ДОБИ X V I - перша половина X V II ст. Упродовж тривалого часу освітня діяльність запорозьких козаків розглядалась як феномен в історії української, ба й європейської педагогіки. На Запо рожжі існувала ціла низка навчальних закладів, від критих і утримуваних на кошти Війська Запорозького Низового. Перша початкова Січова школа була від крита козаками в 1576 році, а з 1602 р. вона існувала як монастирська при Самарському монастирі. Напе редодні зруйнування Січі на землях Війська Запо розького існувало вже близько 44 початкових шкіл. У. 1659 р. на Чортомлицькій Січі було відкрито середню школу, яка мала назву Січова центральна. У 17 54 р. на Січі відкрита вища спеціяльна школа. У ній готу вали полкову старшину, тлумачів, військових канце ляристів для паланок. Заслужену славу мала і школа вокальної музики та церковного співу. Система козацьких шкіл робила Запорожжя одним із важливих осередків освіти та культури на українських землях. А от освітня діяльність українського жіноцт ва за козацьких часів залишалась поза увагою дослід ників, здебільшого, через загальноприйнятий як в російській, так і в українській історіографії Х ІХ -Х Х ст. штамп, що з певними варіяціями позначався в роботах багатьох дослідників на оцінці становища жінки в козацькому суспільстві; все зводилось до від речення запорожців від сімей та до насмішкувато- парубочого трактування козаками прекрасної статі. Мова йде про етап, обмежений X V I - першою поло виною X V II ст., на який припадає утвердження запо розького козацтва як військової і політичної сили. Однак така занижена оцінка значущості жінки в тогочасному українському суспільстві не відповідає дійсності, бо саме жінки в X V I - першій половині X V II ст. відігравали важливу ролю в поширенні освіти на українських землях. Авторитетний дослідник історії українського шкільництва X V I—X V II ст. К. Харлампович вважав, що дівчата здобували освіту переважно в монастир ських, міських, братських та домових школах (1). Бо початкова освіта в тогочасному українському сус пільстві була спробою, потрібною як для чоловіків, так і для жінок (2). Підтвердженням цієї тези є свід чення відомого українського письменника і культур но-освітнього діяча початку X V I ст. Герасима Смот- рицького який стверджував, що не лише чоловіки, а й деякі жінки “ хотять відати глубокості письма, таєм ниці догмат церковних” . Двічі побувавши на Україні в 1654 і 1656 pp., арабський мандрівник архидиякон Павло Алепський залишив у своєму щоденнику запис про те, що “ ...по всій землі русів, себто козаків, ми помітили прекрасну рису, яка викликала наш подив: усі вони, за винятком небагатьох, навіть більшість їхніх жінок та дочок, уміють читати і знають порядок церковних служб та церковні співи” . Крім того, П. Алепський підкреслював, що “дітей у них більше, ніж трави, і всі діти вміють читати, навіть сироти...” (3). Подив цього арабського мандрівника цілком зрозумілий і виправданий, якщо розглядати наведені факти в загальноєвропейському контексті. У серед ньовічній Европі панувало упереджене ставлення до жінки та її ролі в суспільстві, а про поширення освіти серед жінок нижніх суспільних верств навіть мови не було. Щ о ж до найближчих з українськими землями сусідніх держав, то в Польщі в X V I - першій поло вині X V II ст., де шкільна справа перебувала в руках єзуїтів, освіті жінок приділялась певна увага. Дівчата, які належали до вищих суспільних станів, мали змогу отримати початкову освіту в домашніх і монастир ських школах (4). “НАШЕ ЖИТТЯ”, ВЕРЕСЕНЬ 2000 З Національному музеєві у Львові, де колекція зберігається по сьогоднішній день. Далі впродовж усього життя Ольга Бачинська збирає зразки взо- рів, вивчає самобутність і неповторність україн ської вишивки. Про неї, як про колекціонера і знавця народного мистецтва, багато писали жур нали “ Нова хата” , “ Ж іноча воля” , “ Жіноча доля” . За взорами, зібраними О. Бачинською, сьогодні вишивають тисячі жінок. Ольга Бачинська цікавилася й інш ими ви дами мистецтва, особливо музикою. Серед її архіву, знайдено пожовклий нотний аркуш, який містить альтову партію пісні С. Воробкевича “ Пробудилась Русь” з присвятою композитора “ Високоповажаній Олі Тиш инській” , датовано 19 0 3 роком. Н аступні після 19 39 роки були для Ольги Бачинської роками приниження і насильства. У 1940 р. її майно частково націоналізували, в роки німецької окупації переселили її з власного будинку на вулиці Валовій у маленьку кімнатку на вулиці Баторого. Д о власної домівки повернулася у 19 4 4 році з правом зайняти тільки дві кімнати. Т ут вона і дожила свій вік у бідності і скромності. Померла Ольга Бачинська 24 липня 19 5 1 року. Похована на стрийському кладовищі біля чоловіка Ілярія Бачинського. Останнім часом громадськість Стрия і Стрийщини, що на Львівщ ині, а особливо філія Сою зу Українок та адміністрація краєзнавчого музею “ Верховина” , працю ю ть над створенням у місті меморіяльного музею Ольги Бачинської. УЛЯНА МОЛЧКО, старший викладач Дрогобицького педагогічного університету ім. Івана Франка.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44 
