Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44
22 вересня 1999 р. відійшла у вічність св.п. Галина Корчинська-Єфремова, членка 64-го Відді лу С У А в Нью-Йорку, яка виконуючи свої службові обов’язки не брала активної участи у праці Відділу, але приходила на доповіді, імпрези, тощо. Викону вала всі фінансові зобов’язання та цікавилася нашою працею. Народилася Галина Корчинська-Єфремова 19 10 року в С. Петербурзі в шляхетній родині. Бать ко, Михайло Корчинський, який закінчив студії пра ва, брав активну участь в житті української громади. Під час революції родина Корчинських переїхала в Україну. Галина була вихована в українському патріо тичному дусі. Переїхавши у 19 19 р. до Львова, закінчила гімназію, потім філософію у Львівському університеті. Працювала в Національному музею до початку Другої світової війни. П ід час німецької окупації займалася харитативною діяльністю, допо магаючи втікачам зі Західної України. Залишивши Львів, опинилася в Криниці, де вийшла заміж за молодого вченого М. Єфремова. Дальше - дорога до Німеччини, де в таборі у Реґенсбурзі народилася старша доня Марія, а в Ульмі молодша - Ірена. Приїхавши у 1960 р. до Америки, закінчила бібліотекарство і працювала в бібліотеках Нью-Йор- ку. У 19 8 1 році вийшла на пенсію і почала працювати в УВА Н -і. Від 64-го Відділу С У А прощала покійну Уляна Старосольська. Хай американська земля буде їй легкою. Вічна їй пам’ять! Христя Навроцька, голова 64- го Відділу СУА. МАРІЯ ГУСАР-МАТВІЙКІВ Рік 2000 - новий рік, нове століття, нове ти сячоліття - очікуваний з напругою, з дивним почут тям, що ми є свідками такого надзвичайного явища, як зміна тисячоліть. Щ о принесе 21-ш е століття, які зміни? У той час, коли кожен день приносить нові винаходи в техніці, нові відкриття в медицині, нові “чуда” в електроніці. Щ о буде ще нового? Марія Матвійків, з дому Гусар, яку чомусь усі кликали Алею, також уважно слідкувала за поді ями цього перелому тисячоліть, однак недовго гостю вала в 2000-му році, бо вже у лютому попроїдала нас назавжди. Хочу кількома рядками згадати про неї в журналі, який вона передплачувала від початку створення 54-го Відділу С У А у Вільмінґтоні аж до кінця свого життя - це буде яких 50 років. Аля була приятелькою родини мого чоловіка ще зі “ старих часів” - з України, а я познайомилася з нею уже в С Ш А . У Вілмінґгоні горстка українців, з ГАЛИНА КОРЧИНСЬКА-ЄФРЕМОВ т.зв. нової еміграції, горнулися один до одного. М и не ділилися за віком, релігією чи партією - нас було ма ло і ми разом старалися діяти як політична еміграція: організовували хори, збирали допомогу для “ зали- шенців” у Німеччині, організували Ш колу Україно знавства, УК К , Союз Українок Америки і ін. І саме Аля була в числі тих перших союзянок - членок зас новниць. 54-ий Відділ був дуже працьовитим і Аля, значною мірою спричинилася до його успішної дія льносте. Вона обіймала, в різний час, майже всі посади в управі, включно з головуванням. Аля була особою небагатослівною, але працьовитою, як му рашка. Вона не тільки не відмовлялася від праці, але ще й сама добровільно зголошувалася. Коли назріва ла потреба грошової допомоги - не вміла сказати “ ні” . Членки приходили, відходили, поверталися... Аля була від заснування Відділу аж до смерти активною його членкою. Останніми роками, коли через домашні обставини і свої недуги та й вік не могла приходити на сходини - все платила свою вкладку і передплачувала журнал “Наше Життя” , мовляв: ’’ ...доки можу платити свої зобов’язання, не хочу бути від них звільнена” . Своє членство в С У А сприймала серйозно так, як і обов’язки дружини, мами, бабуні. Я не раз відвідувала її, Аля завжди мала для мене усміх; ми жартували, сміялися, попри нега разди обставин. Вона знала, що дні її почислені. Будучи хворою, ще опікувалася своїм чоловіком-інва- лідом. Аля майже не виходила з дому і дуже любила, коли хтось приходив поговорити. Я не раз запиту вала: “Як ти витримуєш?” На це вона цілком спокійно відповідала: “ А хіба нам хтось обіцяв, що життя має бути легким?” Ніколи не нарікала. Я подивляла її силу характеру, її реальне трактування різних ситуацій, з оптимізмом і погодою духа, її стійкість. Хоча я вже не союзянка, але, пропрацювавши довгі роки з Алею у 54-м у Відділі С У А , хочу на сторінках цього журналу, який вона так любила, попрощати її від Відділу, від Союзу Українок Америки, від усіх друзів і знайомих, які мали привілей знати Алю Матвійків. Прощай, дорога Алю ! Ти відійшла від нас на “НАШЕ ЖИТТЯ”, ВЕРЕСЕНЬ 2000 29
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44 
