Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44
заслужений спочинок і залишила ще одне порожнє місце. Нам усім бракуватиме Тебе і Ти залишишся назавжди у наших спогадах, у наших думках, у наших серцях. М и усі так тісно переплелися в товариському, й організаційному житті, що Ти забрала частинку кожного з нас зі собою. Спи спокійно і нехай гостинна американська земля буде Тобі легкою! Лідія Гарванко. ЮЛІЯ НАЗАРЕВИЧ З глибоким сумом попроїдали ми нашу дов голітню членку 22-го Відділу С У А в Чікаґо Ю лію Назаревич, яка відійшла у вічність 25-го березня цього року. Ю лія народилася 1905 р. в місцевості Підгай- чики біля Коломиї у свідомій, патріотичній родині Семковичів. Дитячі роки не були ласкавими для малої дівчинки; коли їй було 6 років - помер батько, а мати, залишившись з 9-ма дітьми, опинилася на фронтовій полосі в лихоліття Першої світової війни. За порадою та допомогою старшин царської армії виїхала на східну Україну до м. Умань, де перебула до кінця, війни. Після повернення в Галичину Ю лія закінчила учительський семінар, а згодом - Вищий педагогіч ний семінар у Львові і працювала за фахом. У 19 33 р. одружилася з Романом Назареви- чем. Та недовго тривало родинне щастя. Вже невдовзі молоде подружжя пережило велику втрату першого сина Юрія. Потім змушені були виїхати до Німеч чини, де прожили до часу Другої світової війни. Коли відкрилися кордони - повернулися в Україну і Ю лія учителювала на Лемківщині. Згодом перебралися в околиці Жовкви, де ї ї чоловік мав земельну посілість. З наступом більшовицького фронту родина Назаре- вичів, як і багато інших родин., була змушена покинути рідні землі і податися на Захід. Після довгих поневірянь опинилися в переселенському таборі в Зальцбурзі і там пробули до кінця війни. У 1949 р. з малим сином Романом виїхали до Америки і почали нове життя на фармі біля Савт Бенду в Індіяні. Згодом переїжджають на постійно в Чікаґо. Ю лія - педагог з покликанння, стала співзас- новницею т. зв. Юпобу молоді. При катедрі св. о. М и колая, яка діє до сьогодні. Ю лія була першим директором, потім інспектором шкіл українознавства Округи Чікаго, головою О б’ єднання педагогів, довго літнім членом Української учительської громади. Була членом Католицької акції, Клюбу сеньйорів при катедрі св. о. Миколая, довголітнім секретарем Укра їнського Національного Музею. Ю лія була однією з перших жінок новоствореного 22-го Відділу С У А , його зразковою членкою майже до кінця свого життя. В ід Колегії радіо підготовляла доповіді для щотиж невої радіопередачі пп. Самбірських, довгі роки була в Контрольній комісії, була делегатом на Кон венції С У А . На святковому бенкеті 50-ліття В ідділу в грудні 1999 р. була відзначена Почесною грамотою. Попри похилий вік і слабке здоров’я, Ю лія до останку цікавилася життям громади, брала участь у сходинах, імпрезах, завжди дбайливо одягнена і зачесана, з привітною посмішкою на облич чі - могла служити прикладом молодшому поколінню. Відійшла у вічність, залишаючи про себе добру пам’ять людини обов’язкової, щедрого серця, сповна відданої праці для молоді і збереження укра їнської спадщини. Мирослава Шевчик. МАРІЯ ПІДГОРОДЕЦЬКА 22 січня 2000 р. відійшла у вічність довголітня членка 64-го Відділу С У А у Нью-Йорку, св. п. Марія зі Стецюків - Підгородецька. Марія - “ М уха” народилася в селі Гнилички, Тернопільської обл. Згодом батьки переїхали до Львова, де “М уха” закінчила гімназію. У 1949 р. як тисячі біженців опинилася в Нью-Йорку. Працювала в італійському ресторані, який за кілька років відкупила. Так стала власницею відомої “ Орхідеї” , що не була звичайним рестораном, - то було місце, де українці і американці почували себе дуже добре завдяки приємній атмосфері. Там можна було дістати українські страви, але й спеціяльну піццу. Коли власник будинку постійно підвищував оренду, “М уха” не змогла подолати видатків. Після втрати “ Орхідеї-” вона хворіла на серце, яке і не витримало... Як членка 64-го Відділу, вона завжди підгри мувала наші почини. Любила прийти на “Просфору” чи “ Свячене” . Була щедра і виконувала всі фінансові обов’язки доброї членки. Членки Відділу відвідували її, телефонували, а “М уха” раділа і завжди мала дотеп на прощання. Не можна було знати, як поважною була ї ї недуга. Саме 22 січня - відійшла з цього світу. На панахиді прощала св. п . М арію голова В ідділу Христя Навроцька, підкреслюючи її погідну вдачу і велику жертовність. Хай американська земля буде їй легкою, а пам’ять про неї залишиться з нами. Христя Навроцька. ЗО “НАШЕ ЖИТТЯ”, ВЕРЕСЕНЬ 2000 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44 
