Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44
ВІДІЙШЛИ У ВІЧНІСТЬ НЕЛІ ГАМЕРА 2-го вересня 1999 р. відійшла у вічність бл. п. Нелі Гамера. Народилася Нелі у Гемтремку, належала до церкви Непорочного Зачатття, до хору “ Думка” та була дуже активною в українській громаді. Завжди допомагала жінкам, які не вміли їхати автом - привозила їх на сходини, а потім відвозила додому навіть тоді, коли ще не була членкою С У А . Коли, у 1995 p., Нелі записалася до 5- го Відділу С У А , тоді й взяла на себе обов’язок скарбника і вела цю справу до кінця життя. Допомагала у виставках українських вишиванок та кераміки. Збирала вкладки, передплату на журнал “Наше Життя” і інші цілі та полагоджувала все - якнайкраще. Допомагала виготовляти кошички, розвозила їх членкам і нечленкам по домах і Будинках для літніх осіб, писала карточки на їх уродини чи інші оказії. На похороні членки у її пам’ять зложили 63 дол., Відділ 100 дол., які передали на Пресовий Фонд журналу “ Наше Життя” . Вічна їй пам’ять! Управа і членки 5-го Відділу СУА. МАРІЯ ГРИГОРИШИН 28-го березня ц. р. відійшла від нас працьовита наша “ бджілка” Марія Григоришин. Смерть спостигла її при праці в городі, дарма що за два місяці - 28-го липня - їй мав виповнитися 91 рік життя. Марія Григоришин була нашою членкою від самого початку існування 38-го Відділу С У А в Денвері, Кольорадо (листопад 1978р). Хоча її життя не завжди було легким, ми ніколи не чули найменшої скарги, не бачили і тіні зневаги. Сама виплекала двох синів, дала їм вишу освіту - а це ж велике осягнення для кожної родини. Доля позбавила М арію можливости здобути вищу освіту, але Всевишній обдарував її здоровим розумом, шляхетною вдачею та добрим серцем. Вона розуміла важливість громади і все своє життя присвячувала церкві та українській громаді в цілому; любила і гордилася своєю рідною Гуцульщиною. Наш Відділ багато завдячує М. Григоришин, яка щедро працювала на кожну потребу С У А . Прощай, дорога сестро! Нам дуже буде бракувати Твоїх працьовитих, вмілих рук, Твоєї лагідної вдачі. Хочемо вірити, що Твоє життя буде прикладом всім нам, доням і онукам нашим. Спочивай спокійно і хай легким пір’ячком буде Тобі чужа земля! Управа і членки 38-го Відділу СУА. ОЛЬГА ВІТОШИНСЬКА Союз Українок Франції з глибоким сумом повідомляє, що Ольга Вітошинська з дому Гара- щак відійшла у вічність, проживши 92 роки і прийнявши Найсвятіші Тайни Євхаристії. Ольга Вітошинська була членом-засновни- ком в Управі С У Ж та французького Міжнародного Руху Матерів у 1946 р. і ціле своє життя була актив ною й відданою співробітницею С У Ж у внутрішній і зовнішньо-чужинецькій діяльності. Вона була невтом ним та успішним політичним емігрантом з постійною думкою про добро України й українського народу. Середню освіту здобула в Україні, а універ ситетські студії - на чужині. Працювала в універ ситетській та громадській культурній і політичній ділянках - доктор філології університету Сорбони в Парижі; кол. лектор У В У в Мюнхені; ініціяторка й співорганізатор з проф. М . Кадо (з Сорбони) конференцій про українську літературу з виданням текстів цих конференцій в серії Сорбони; автор низки літературних праць, зокрема “ Забута королева” (французькою мовою), “ Коротка історія української літератури” (фр. мовою), “ Сусіди й меншості України” ; “Непереможний Лев” , “Подорожі Бл. Кир Йосифа V II” ; довголітня кореспондентка-хронікар низки українських та культурних газет і журналів. Її праці відзначались патріотичним над- хненням, часто полемічним тоном, але завжди доброзичливим обміном думками й поглядами в обороні українських традиційних культурних надбань і цінностей. Її праці та невгамовна творча динаміка збережуть про неї добру пам’ять. Похоронні чини відслужено в Катедрі св. Володимира Великого (УГК Ц ) в Парижі 5 квітня 2000 р. й поховали її в родинному гробівці у Жамбвіль біля Парижу. Залишила в смутку дві дочки - Ларису й Зірку та двох внуків - Бояна й Мілю. Її чоловік, батько й дідусь дітей і внуків, професор У В У Борис Вітошинський, з яким вона одружилася в Парижі 1947 p., помер 19 9 1 р. і похований у Перемишлі. Вічна їй Пам’ять Союз Українок Франції, рідні у Франції й Україні, широке коло політичних і громадських друзів, знайомих, читачів. Повідомляю про цю сумну вістку, Мама дуже любила ваш журнал. Лариса Вітошинська. “НАШЕ ЖИТТЯ”, ВЕРЕСЕНЬ 2000 27
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44 
