Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
АННА-ГАЛЯ ГОРБАЧ НЕ РОЗІВЧИСЯ, ДУШЕ,... ЖИТИ БЕЗ СТРАХУ (ДО 50-ЛІТТЯ ПОЕТЕСИ ТАМАРИ СЕВЕРНЮК) Тамара Севернюк, родом з Хмельницької обпа сти, яка глибоко вросла в буковинський ґрунт, бо проживає вже понад ЗО років у Чернівцях і належить до провідних українських постатей культурного жит тя не тільки як поетеса, але й як видатна журналістка і публіцистка (їй належить перша збірка нарисів про видатних буковинських жінок від половини XIX ст. по наш час, що вийшла під назвою ”Ми — буко винки”), видала в 1991 р. свою чи не сьому поетичну збірку ’’Джерельні веретена”. У збірці три циклі: ’’Зелений вогонь землі”, ’’Крізь сад нічної порожнечі” та ’’Крок Яворовий”, що пов’язані червоною ниткою вірою в людину, яка повинна займати тверде місце в рідному суспільстві й залишити за собою тривкий слід. У ’’Джерельних веретенах” поетесі вдалося за- торкнути дуже важливі, часто-густо болючі ноти у зв’язку з переломними суспільно-політичними та культурними процесами, що відбуваються нині в Україні. Одночасно вона затривожена, що за гучни ми мітингами та лопотінням прапорів, за пошуками неозначеного ще завтрішнього дня втрачаються люд ські й життєві вартості, взагалі глибокий сенс буття на землі. Вірші її переповнені тривожними питаннями, що стосуються елементарних проблем саме цього люд ського буття: хто висіє насіння для майбутнього врожаю (також у переносному значенні), чи бачить людський син за своїми емоціями, політичним збу дженням, пошуками нового, ”що чинить вража тать”? У лихоманці, що заволоділа людьми, у суєті важко затримати думку над істотними питаннями життя, від чого лірична героїня відчуває потребу втекти, забути сьогодення і бути сам-на-сам, але час такий, що людина не має права на таку втечу: Кріпись, людська душе! Гартуйся у дії! Намарне у сховах рятунку шукати. Бунтуй, людська душе! Твій бунт — як обійми... Земля безконечна, куди ж утікати? (стор. 10) Поезії Тамари Севернюк просякнуті сильною вірою в людину, в те, що є шляхетне в ній, в пе- редання вартостей від людини до людини: Не стане ж овт ою трава, Де слід від босих ніг. Не стануть мертвими слова, Яких сказать не встиг. Чиїсь ч у ж і вуста своє їм дихання дадуть, І все нездійснене, твоє... Чужа завершить путь. Глибоке відчуття землі та природи, її краси, а також глибоких ран, завданих їй, творять широкий вахляр роздумів, побоювань, страхіть, але й надії, що джерельні веретена сильні й невичерпні , і що тільки природа може втихомирити наші пристрасті, гоніння і поспіх нашого суєтного життя: Постій на горі й спустись У жовте, у синє, в зелене — До жита, до річки, в ліси. Землі висота незбагненна Підкаже, на що ти ecu.... (стор. 36) Рятівною є тільки віра в добро і милосердя, які мусимо чинити, щоб перемогти зло, що нам всюди стрічається. Лірична героїня свідома, що вона сама, як листок, нічого не вчинить, а що потрібне єднання людей з тими ж пориваннями: Я б хотіла знайти те слово, Що єднає людей з людьми, Що само спопелить готово, Аби вирвати світ з пітьми... (стор. 51) Є у Тамари Севернюк сильна нота ностальгії за втраченим світом дитинства та рідних людей, коли ще природа і сільське довкілля дихали здоров’ям і свіжістю. Глибоке усвідомлення зруйнованої, поні веченої природи сьогоднішнього дня, а також зра неної людини в наслідок важкого лихоліття останніх десятиріч знаходимо вираженим у спробі автопор трета ’’Заснути б на м’якій, неструєній траві” (стор. 106). Взагалі останній цикл збірки ’’Крок Яворовий” сильний своїми екологічними мотивами і паралелею між природою та людиною, які однаково потерпіли й шукають виходу з катаклізму: В ж е рікою не захлинуся. В листя з вересня не впаду, І до вітру не пригорнуся, Птиці синьої не знайду. Сірий птах, а чи привид смерті Над світанком пролопотів, Небеса У криницях смеркли, Спорожніло гніздо чуттів. Тамара Севернюк вже підготувала нову збірку "Злам... ”, в якій ще виразніше висловлені названі питання і проблеми сучасної української людини. “НАШЕ ЖИТТЯ”, СІЧЕНЬ 1992 7
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
