Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
АННА-ГАЛЯ ГОРБАЧ НЕ РОЗІВЧИСЯ, ДУШЕ,... ЖИТИ БЕЗ СТРАХУ (ДО 50-ЛІТТЯ ПОЕТЕСИ ТАМАРИ СЕВЕРНЮК) Тамара Севернюк, родом з Хмельницької обпа сти, яка глибоко вросла в буковинський ґрунт, бо проживає вже понад ЗО років у Чернівцях і належить до провідних українських постатей культурного жит тя не тільки як поетеса, але й як видатна журналістка і публіцистка (їй належить перша збірка нарисів про видатних буковинських жінок від половини XIX ст. по наш час, що вийшла під назвою ”Ми — буко винки”), видала в 1991 р. свою чи не сьому поетичну збірку ’’Джерельні веретена”. У збірці три циклі: ’’Зелений вогонь землі”, ’’Крізь сад нічної порожнечі” та ’’Крок Яворовий”, що пов’язані червоною ниткою вірою в людину, яка повинна займати тверде місце в рідному суспільстві й залишити за собою тривкий слід. У ’’Джерельних веретенах” поетесі вдалося за- торкнути дуже важливі, часто-густо болючі ноти у зв’язку з переломними суспільно-політичними та культурними процесами, що відбуваються нині в Україні. Одночасно вона затривожена, що за гучни ми мітингами та лопотінням прапорів, за пошуками неозначеного ще завтрішнього дня втрачаються люд ські й життєві вартості, взагалі глибокий сенс буття на землі. Вірші її переповнені тривожними питаннями, що стосуються елементарних проблем саме цього люд ського буття: хто висіє насіння для майбутнього врожаю (також у переносному значенні), чи бачить людський син за своїми емоціями, політичним збу дженням, пошуками нового, ”що чинить вража тать”? У лихоманці, що заволоділа людьми, у суєті важко затримати думку над істотними питаннями життя, від чого лірична героїня відчуває потребу втекти, забути сьогодення і бути сам-на-сам, але час такий, що людина не має права на таку втечу: Кріпись, людська душе! Гартуйся у дії! Намарне у сховах рятунку шукати. Бунтуй, людська душе! Твій бунт — як обійми... Земля безконечна, куди ж утікати? (стор. 10) Поезії Тамари Севернюк просякнуті сильною вірою в людину, в те, що є шляхетне в ній, в пе- редання вартостей від людини до людини: Не стане ж овт ою трава, Де слід від босих ніг. Не стануть мертвими слова, Яких сказать не встиг. Чиїсь ч у ж і вуста своє їм дихання дадуть, І все нездійснене, твоє... Чужа завершить путь. Глибоке відчуття землі та природи, її краси, а також глибоких ран, завданих їй, творять широкий вахляр роздумів, побоювань, страхіть, але й надії, що джерельні веретена сильні й невичерпні , і що тільки природа може втихомирити наші пристрасті, гоніння і поспіх нашого суєтного життя: Постій на горі й спустись У жовте, у синє, в зелене — До жита, до річки, в ліси. Землі висота незбагненна Підкаже, на що ти ecu.... (стор. 36) Рятівною є тільки віра в добро і милосердя, які мусимо чинити, щоб перемогти зло, що нам всюди стрічається. Лірична героїня свідома, що вона сама, як листок, нічого не вчинить, а що потрібне єднання людей з тими ж пориваннями: Я б хотіла знайти те слово, Що єднає людей з людьми, Що само спопелить готово, Аби вирвати світ з пітьми... (стор. 51) Є у Тамари Севернюк сильна нота ностальгії за втраченим світом дитинства та рідних людей, коли ще природа і сільське довкілля дихали здоров’ям і свіжістю. Глибоке усвідомлення зруйнованої, поні веченої природи сьогоднішнього дня, а також зра неної людини в наслідок важкого лихоліття останніх десятиріч знаходимо вираженим у спробі автопор трета ’’Заснути б на м’якій, неструєній траві” (стор. 106). Взагалі останній цикл збірки ’’Крок Яворовий” сильний своїми екологічними мотивами і паралелею між природою та людиною, які однаково потерпіли й шукають виходу з катаклізму: В ж е рікою не захлинуся. В листя з вересня не впаду, І до вітру не пригорнуся, Птиці синьої не знайду. Сірий птах, а чи привид смерті Над світанком пролопотів, Небеса У криницях смеркли, Спорожніло гніздо чуттів. Тамара Севернюк вже підготувала нову збірку "Злам... ”, в якій ще виразніше висловлені названі питання і проблеми сучасної української людини. “НАШЕ ЖИТТЯ”, СІЧЕНЬ 1992 7
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
