Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Новий рік — оберіг, Із далеких доріг, І біжить, і летить Він до нас на поріг... Щоб достатку вам ріг, Щастя й радість зберіг На роки, на віки... На весь рід! Оля Гаєцька МАЛИЙ ГРОМАДЯНИН Хлопці повернулися зі школи і весело гу- торили, примостившись на канапі у теплій кім наті. Надворі замітала дороги хуртовина і мороз добре ’’нащипав” їм личка, поки добилися до дому. Юрчик показував Олесеві, який по дорозі додому відвідував його, свої нові малюнки і розказував про те, що тато обіцяв йому дістати песика. Песика назве ’’Дробик” і буде він по дібний до того, що колись був у них вдома, коли Юрчик був ще дуже маленький. Він жваво почав оповідати Олесеві про те, що його татко вже повернувся з Америки, де він відвідував бабуню. Татко привіз багато фотографій, на яких можна побачити велике місто Нью-Йорк з величезними будинками, що звуться хмарочоса ми. Татко розказував йому про великий рух автомашин і підземних поїздів та про багатство цієї великої країни. — Чи тато твій ще поїде туди і чи візьме тебе з собою? — спитав Олесь. — Ти міг би там залишитися?! — Ми колись ще поїдемо відвідати бабусю, яка там проживає, але жити ми будемо тут, на нашій землі, бо ми всі є громадянами нашої України, — відповів Юрчик. — Ти знаєш, що завтра у нас у Львові велике свято — 22-ге січня, свято нашої незалежности і соборности. Ми всі підемо до церкви, а увечорі на великий концерт. Мені розповідала мама, що її прадідусь ще пам’ятав той час, коли нашу Україну з’єднали в одну велику державу. А тепер ми самі бачимо, що діється у нас у Львові, а я все слухаю, як татко оповідає мені про нашу столицю Київ. Ще кілька місяців тому, 24-го серпня, ми бачили, як багато людей вийшли на вулиці Львова з синьо-жовтими прапорами, коли Верховна Рада в Києві проголосила незалежність України. Я теж був там з моїм татом і вже ніколи цього не забуду, бо я є громадянином України. “НАШЕ ЖИТТЯ”, СІЧЕНЬ 1992 35
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
