Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
декого були щирі сумніви щодо цього, то вияснення також прийшло після 1 грудня: 85 відсотків моряків у Севастополі, цьому надійному, закритому порті всесоюзної стратегії, сказали, що воліють служити самостійній Україні. (У Києві вояки подібною біль шістю перейшли на бік самостійности). Що сталося в наслідок такої безсумнівної заяви народу України — це те, що нарешті Україну почали брати серйозно — як у колишньому соищ, так і на Заході. Коли у липні 1990 року Україна проголосила державний суверенітет, про це заговорила велика преса світу на перших сторінках, але великі державні керівники не дуже цим турбувалися. Всього два місяці пізніше на конференції Вашінґтонської групи, коли депутат українського парляменту Лариса Ско- рик доводила, що Україна крокує до незалежности, чільні представники уряду підносили очі до неба і усміхалися, немов терпіли вибрики дитини, що гра ється в піску. А ще декілька днів до референдуму американський посол у Москві, старий політик Ро- берт Штраус порівняв усі ті республіки, які прого лошують самостійність і відриваються від Союзу, до дітлахів, що покидають родинний дім і йдуть на своє господарство, але коли призбирається їм трохи брудної білизни, повертаються додому. Бідний посол Штраус — він став жертвою "старо го мислення” і дезінформації, яка точиться з кіл, що просто не можуть собі уявити неіснування імперії — російської чи совєтської. Для тих людей акт 24 сер пня — це якийсь кошмар, бо пощо різним українцям, вірменам, грузинам й іншим нацменам відокремлюва тися, коли союз демократизується. У Москві чесні демократи 25 серпня почали збирати підписи під зверненнями до українців скасувати їхній акт. А паралельно пішла в рух машина дезінформації і її вироби потрапляли у західню пресу, в дипломатичні телеграми і на конференційні столи, за якими уста новлялась державна політика важливих країн світу. Що тільки та дезінформаційна машина, так добре випробувана протягом десятиліть, не кидала на Україну! Що там комуністи у нових мантіях демо кратів вчинили переворот; що Україна хоче шанта жувати світ ядерною зброєю; що цієї зими діти Санкт-Петербургу будуть мерзнути, бо Україна від мовляється посилати туди вугілля; що Україна хоче мати найбільшу армію в Европі; що всі неукраїнці будуть виселені з самостійної України; що Україна не зможе і не захоче сплачувати всесоюзних боргів (це останнє спеціально призначене для західних міністрів фінансів, які усі поголовно борються з бюджетними дефіцитами). А далі, що Україна не витримає без союзу, бо не має нафти — і варіянт, що його висунув напередодні референдуму в інтерв’ю для французької газати "Пє Ф іґаро” Іван Силаєв, квазі-прем’єр квазі-союзу, що коли Україна стане самостійною, то Росія буде продавати їй нафту тільки за доляри і ніяких гривень приймати не буде. (У всіх тих твердженнях про нафту чомусь ніколи не зга дується, що Японія нафти не має, як не має її і Франція, з якою часто порівнюють Україну). Наслідки голосування 1 грудня обухом вдарили по головах усіх тих уболівальників Горбачова і його нового чогось; і вони були змушені сказати ”Ні”, ці українці справді хочуть йти собі окремо. Вже 2 грудня Білий Дім привітав переконуючі результати українського референдуму і виборів, від дав належне сильній волі України у її змаганнях до свободи, але при тому долив ложку дьогтю до меду, бо замість заяви про швидке дипломатичне визнання України Сполученими Штатами, речник Болого Дому нагадав Україні, що вона повинна співпрацювати з Росією і центром, не забути про права меншини, про міжнародні борги і про надійну контролю над ядер ною збоєю. Для обговорення цих важливих питань президент Америки — як заявив його речник, висилає на Україну спеціяльного емісара, помічника держав ного секретаря Томаса Найлса, а далі і самого державного секретаря Джеймса Бейкера. У розмові з кореспондентом ’’Вашінґтон Поуст” у Києві дорад ник нової влади в Україні д-р Богдан Гаврилишин схарактеризував цю реакцію Білого Дому як ’’майже трішки образливу”. А Іван Драч заявив, що Україна визнання ні в кого не буде благати. Події останнього року, які довели до проголо шення самостійности України і всенародного під твердження цього акту, створили попит у великій пресі на репортажі з України і тут жінки-журналістки виявили свій високий професіоналізм і готовість помогти справі. Зокрема Христя Фріланд з Канади, Христина Лапичак і Наталія Федущак з Америки написали чимало повідомлень у "Фінаншел Тайме”, ”Крищян Саенс Монітор”, ”Bonn Стріт Д ж орнал”, "Вашінґтон Поуст", а Ірена Яросевич дістає при знання від закордонних кореспондентів за те, що вона вміло наладнує для них зв’язки з чільними політичними діячами в Україні. Ідея самостійної України пішла в історію. Тепер треба усіми силами утримувати самостійність і під нести самостійну Україну (але не ”ні від кого неза лежну”, бо таких країн на світі немає) до рівня, якого вона гідна. Праці багато, але немає причин сумніва тися щодо позитивних наслідків. Переважна біль шість українців в Україні і по всьому світі хоче самостійної України. Хочуть того і неукраїнці, які не підпадають під вплив шаленої дезінформації наших недругів. 21 грудня в інтерв’ю з українською редакцією "Голосу Америки” професор Збіґнєв Бжезінський, який одним з перших передбачив кінець комунізму, між іншим сказав: "Бажаю українському народові повних успіхів на важкому шляху до встановлення справді демократичної і справді європейської дер жави. Я певний, що український народ в цьому зусиллі матиме успіх". Лев Олександрович “НАШЕ ЖИТТЯ", СІЧЕНЬ 1992 З
Page load link
Go to Top