Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
В ПАНТЕОНІ СЛАВИ — ІМ’Я Д-Р МАРУСІ БЕК Пропам’ятного дня 26 жовтня 1991 р. ми були свідками надзвичайного відзначення нашої посестри- союзянки Марусі Бек, бо того дня її ім’я було вписане у Пантеоні Слави в Ленсінґу, столиці Мишиґену. Це відзначення відбулося під час восьмого річ ного бенкету, що його влаштовує Мишиґенська А с о ціація Жіночих Студій, яка надає відзначення визнач ним жінкам нашого штату. Цього року серед вісьмох нових жінок, що були введені до Пантеону Слави, була (в історичному відділі) наша улюблена та всіми шанована д-р Маруся Бек. Д-р Марусю Бек прозвали "жінкою багатьох пер- шенств”, бо вона була першою жінкою, вибраною до міської Ради Дітройту, першою жінкою — головою цієї Ради, а також першою жінкою, яка виконувала обов’язки посадника міста. Її праця в міській Раді тривала 20 років, а 19 років вона була членом управи настоятелів Вейнського повіту. Під час свого уря дування в міській управі Маруся Бек давала змогу вибиватися іншим жінкам, а також іменувала першу чорну жінку до управи Вейнського повіту. Д-р Маруся Бек закінчила правничі студії у Пітс- бурґу у 1944 році, стала мишиґенським адвокатом і здобула докторат з права. Спочатку адвокатська практика забирала весь її час, але згодом почала чимраз більше цікавитися політикою та справами уряду. На своєму пості в міській Раді багато добра зробила для поліпшення долі жителів міста, бо крім урядових справ брала участь в різних суспільних починах, наприклад, опікувалася дітьми, охороною підлітків від злочинства, дбала про здоровельні засоби, старалася про матеріяльну підтримку спор- тових програм для молоді і т.п. Боролася за збереження історичних пам’яток, наприклад, старого міського будинку — ратуші, на жаль, не мала успіху, бо будинок розвалили, а на його місці зробили паркову площу... Крім обов’язків, зв’язаних з її урядом, не забувала ніколи й про нашу українську громаду — була завжди в ній активною, заступалася за права українського та інших поневолених народів Радянського Союзу. Кожну відзначену жінку представляла одна осо ба. Нашу д-р Бек впровадила д-р Кляра Рейвен, лікарка, яка була відзначена в 1987 р. Виступ нашої лавреатки, мусимо признати, був найкращий з усіх. Д-р Маруся Бек заявила, що вона, стараючись про пост у міській Раді, хотіла доказати, що жінки також можуть і є здатні управляти містом чи взагалі конкурувати з чоловіками та вив’язуватися якслід зі своїми завданнями. А другим моттом її життя було пам’ятати про землю походження її батьків — Україну та докладати всіх зусиль, щоб допомогти здобути волю. І тому вона надзвичайно щаслива, що Господь Доктор Маруся Бек (зліва) та доктор Кляра Рейвен Dr. Магу Beck and Dr. Clara Raven дозволив їй дожити до такої щасливої хвилини, щоб бачити розпад комуністичної системи та проголо шення самостійної України! На цей вечір Маруся Бек не приїхала зі своїм єдиним братом, якому вже 91 рік і який є дуже немічний і тільки духом міг бути присутнім зі своєю улюбленою сестрою та постарав для неї чудовий корсаж. Проте, вона не чулася одинокою, бо тут була її родина — три столи українців, які приїхали на це велике свято. Сенатор стейту Мишиґен Деббі Стейбнов, яка вела програмою, згадала про нашу численну групу від Союзу Українок Америки. Заступниця голови нашої Округи Соня Гейзен приготовила привіт від СУА, але, на жаль, програма не включала таких виступів, бо й так була дуже довга. Поїздку до Ленсінґу зорганізувала колишня член- ка 37-го Відділу Софія Ендерсон, подбала для нас про найкращі місця, здобула цілу сторінку в про грамі, щоб привітати Марусю Бек від української громади Дітройту й від СУА. Хоч погода не була надто сприятлива, ми вер талися додому з великим задоволенням, що взяли участь в такому небуденному святі, а серця наші були наповнені великою гордістю на нашу землячку! Орися Лончина “НАШЕ ЖИТТЯ”, СІЧЕНЬ 1992 13
Page load link
Go to Top