Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Новий рік — оберіг, Із далеких доріг, І біжить, і летить Він до нас на поріг... Щоб достатку вам ріг, Щастя й радість зберіг На роки, на віки... На весь рід! Оля Гаєцька МАЛИЙ ГРОМАДЯНИН Хлопці повернулися зі школи і весело гу- торили, примостившись на канапі у теплій кім наті. Надворі замітала дороги хуртовина і мороз добре ’’нащипав” їм личка, поки добилися до дому. Юрчик показував Олесеві, який по дорозі додому відвідував його, свої нові малюнки і розказував про те, що тато обіцяв йому дістати песика. Песика назве ’’Дробик” і буде він по дібний до того, що колись був у них вдома, коли Юрчик був ще дуже маленький. Він жваво почав оповідати Олесеві про те, що його татко вже повернувся з Америки, де він відвідував бабуню. Татко привіз багато фотографій, на яких можна побачити велике місто Нью-Йорк з величезними будинками, що звуться хмарочоса ми. Татко розказував йому про великий рух автомашин і підземних поїздів та про багатство цієї великої країни. — Чи тато твій ще поїде туди і чи візьме тебе з собою? — спитав Олесь. — Ти міг би там залишитися?! — Ми колись ще поїдемо відвідати бабусю, яка там проживає, але жити ми будемо тут, на нашій землі, бо ми всі є громадянами нашої України, — відповів Юрчик. — Ти знаєш, що завтра у нас у Львові велике свято — 22-ге січня, свято нашої незалежности і соборности. Ми всі підемо до церкви, а увечорі на великий концерт. Мені розповідала мама, що її прадідусь ще пам’ятав той час, коли нашу Україну з’єднали в одну велику державу. А тепер ми самі бачимо, що діється у нас у Львові, а я все слухаю, як татко оповідає мені про нашу столицю Київ. Ще кілька місяців тому, 24-го серпня, ми бачили, як багато людей вийшли на вулиці Львова з синьо-жовтими прапорами, коли Верховна Рада в Києві проголосила незалежність України. Я теж був там з моїм татом і вже ніколи цього не забуду, бо я є громадянином України. “НАШЕ ЖИТТЯ”, СІЧЕНЬ 1992 35
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
