Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
• жінки становлять 51.5% робітників і бюрових праців ників; • 80% робітників, зайнятих важкою фізичною пра цею, є жінки (в США на праці, яку клясифікують як ’’мужеську” працює 4% жінок); • у сільському господарстві 83% жінок працює фі зично; • на будовах працює 25% жінок; • на нічних змінах працює більшість жінок; • лише 7% жінок з середньою або вищою освітою займають чільні позиції в партії, наукових уста новах, промисловості; • платні жінок на 25% — 30% нижчі від висоти, яка вважається пересічною. У колгоспах жінки працюють фізично, мужчини — місцева партійна ієрархія, сидять у бюрах. При будові доріг жінки в помаранчевих жакетах, з лопа тами в руках важко працюють, а недалеко від них —мужчина-наглядач стоїть та покурює. Жінки замі тають мітлами міські вулиці. Подібні сцени змальо вують також інші автори. Лікар Арнольд Решетюк у сттаті "Чому ми так не любимо жінок” пише, що жінки тягнуть ноші з цеглою на високі поверхи хма- родерів ... "ніби ще й досі людство не винайшло підйомників та кранів”. Зауважує, що "сто років тому у відсталій Росії надривалися на будовах виключно чоловіки. Жінки з’явилися там, аби місити ногами бетон лише в роки перших п’ятирічок. І - залиши лися”. До революції ткацькі варстати обслуговували мужчини, бо професія ця вважалася для жінок просто непосильною. Сьогодні, наскільки авторові відомо, в Україні один-єдиний мужчина-ткач в Чернігові, і до комбінату, де він працює, приходять подивитися на нього, як на музейний експонат. На знімку жінка з довгим ножем в руці, яка зби рається розбирати на частини величезного вола. Автор доходить до висновку, що суспільство не лю бить жінок. У статті "Мона Ліза з кайлом і ломом” Юрій Брязгунов подає “не парадне фото”, на якому зо бражені жінки при ремонті залізничних рейок. Він пише: “Найстрашніше тут навіть не в цинізмі визна чення, що легко чи важко для жінки, а в тому, що радянське законодавство дозволяє усе це виконувати нашим дорогим матерям, дружинам і сестрам і не бачить у такій діяльності ні шкоди для їхнього здо ров’я ні для самопочуття ще не народжених дітей, а отже і для майбутнього нації". В Україні виходить єдиний жіночий журнал “Ра дянська жінка”. Донедавна, як і вся преса, він попу ляризував комуністичну ідеологію та докладав свою цеглину до закріпачення жінок. На обгортках журна лу не раз пишалися доярки в червоних жакетах, обві шаних орденами-нагородами за незвичайні досягнен ня в роботі. В 1990 р. настанова редакції дещо змі нилася, почали появлятися статті про проблеми пра цюючих жінок. У статтях Тетяни Чернишевської “На жаль, моя мама — доярка” і Миколи Петрушенка "Хто захистить Ніну Олексіївну” описана незавидна доля доярок. Т. Чернишевська розповідає про один робочий день своєї мами, який почався в год. 4-ій ранку і з перервами тягнувся до год. 11-ої вечора. Спить вона не більше п’ять годин на добу. Працює в колгоспі 33 роки і дочка сумнівається “чи витримає вона до пенсії ще 7 років такого життя”. Працю доярок вважають за найважчу в сільському госпо дарстві головно тому, що механізація тут майже не існує. М. Петрушенко широко описує життя доярки Ніни. Коли вона прийшла на роботу, була мова про чудо-механізацію, яка мала б змінити до невпізнання працю доярок. Минуло 15 років і досі нема ніяких змін. Наступна цитата передає суть статті: “Ніна Олексіївна Буяло не лише передова доярка, а ще й кваліфікований вантажник, бо переносить щодня десятки тонн фуражу. І бідон з молоком, котрий важить аж 40 кілограмів, теж носить. А про те, що лікарі не радять жінкам піднімати водночас більше десяти кілограмів, вона, виявляється, навіть і не чула. «Це наші лікарі не радять чи закордонні? — недо вірливо перепитує. — Мабуть, закордонні». Признаю ся, не зважився пояснити їй, що за кордоном «жіно чою» вагою вважається лише сім кілограмів, і що за коровами там наглядають переважно чоловіки. Жа ліють своїх дружин фермери, бо дояр — професія справді нежіноча”. Статистику та докази експлуатації жінок можна б продовжувати до нескінченности. Ю. Брязгунов пише про високий відсоток жінок у важкій проми словості — хемічній, обрібки дерева і металів, про- Ф ото Сергія Буковського. "Радянська жінка” 1990 р. ч. 2 Photo: Serhij Bukovsky. "Soviet Woman” 1990, No. 2 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
