Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Народну Республіку, а радянську. Суровцева пляну- вала виїхати на Україну, ближче ознайомитися з життям радянської держави, а тоді далі працювати у міжнародному секторі на користь Радянської Укра їни. Та коли вона виїхала до Харкова на заклик Юрія Коцюбинського, її праця в жіночому русі закінчилась. Арешт Коцюбинського, а невдовзі і Суровцевої по клали кінець тим плянам. Незважаючи на різницю політичного та суспіль ного характеру, праця жінок у Міжнародній Жіночій Лізі за мир і свободу тісно зливалась із працею жінок у Міжнародній Раді Жінок, яка об’єднувала поміркованих та консервативних жінок. Толеранція відбивалась і на українських жінках — вони також співпрацювали, не критикували одна одну, навіть коли у них були політичні розбіжності. Вибираючи делегаток на міжнародні з’їзди, українки завжди намагались мати представниць з усіх частин України. Це звичайно їм вдавалось, і жінки витворили близькі взаємини та тісну співпрацю між собою. Тому що українок не відкидали від участи та формальних виступів на міжнародних конгресах та з’їздах — як це ставалось з представниками української діяспори взагалі, — жінки виробили більшу практику в цій ділянці, ніж українські чоловіки. Переглядаючи ко респонденцію, пов’язану з участю українок у різних нарадах міжнародних організацій, бачимо, що жінки старанно готувалися до кожного з’їзду. Вони також намагалися включити до праці тих українок, які жили поблизу країни чи міста зустрічі і які володіли по трібними мовами. Час від часу Келлер, рекомендуючи ту чи іншу жінку до участи в делегації, запевняла, що мовляв, хоч у цієї жінки досить грошей, щоб за платити за своє перебування, проте її політичні погляди не відрізняються від тих українок, у яких значно менше грошей. Келлер і Русова продовжували підкреслювати на всіх з’їздах, що українки поділяли разом з рештою людства надію на мир, хоч той факт, що їхні сусіди пригноблювали українців, робив цю надію досить ілюзорною. Русова, яка до кінця свого довгого життя залишилась прихильницею лівих радикальних полі тично-суспільних поглядів, обороняла права україн ського народу в СРСР. Вона підкреслювала, що ста лінський режим — це тиранія, а не державна систе Зліва: Ганна Романчич, Олена Кисілевська, Харитя Коно- ненко в міщанських одягах з села Угнева. 1934 р. From left:Hanna Romanych, Olena Kysilevs’ka, Harytya Kono- nenko in costiumes from Uhnev village. 1934. ма, яка намагається провести в життя принципи соціялізму. На міжнародних з’їздах Русова боронила українських селян та робітників, розповідала про погром української інтелігенції та про брутальну смерть українського села у штучно створеному го лоді 1933 року. Ліві європейки неоднократно нама гались вирвати Русовій мікрофон, але українки твер до — хоч чемно — трималися своїх позицій. Вони далі брали участь у всіх нарадах і виступали якщо не з окремими доповідями, то в дискусіях. Русова з до помогою таких жінок як Ольга Галаган далі брала участь у нарадах Міжнародної Жіночої Ліґи за мир і свободу до початку Другої світової війни. Хоч у ті роки більшість українок сумнівались в доцільності тієї організації, тому що вона щораз яскравіше ви являла прорадянські тенденції, проте українки не виступали проти Русової, і та далі на міжнародному форумі обороняла ідеї справжнього соціялізму перед спотворенням його радянською державою. Покладаючися на свої міжнародні зв’язки, жінки складали і розповсюджували петиції та підносили питання українських кривд на всіх можливих фору мах. Рудницьку, з огляду на її практику як промовця та на її знання мов, українська парляментарська деле гація вибрала своїм представником на з’їзд Ради парляментаристів у Женеві в 1931 році. Вона під готувала потрібні матеріяли та зізнання, і Міжпарля- ментарський Союз утворив комітет для розгляду справи українців у Польщі. Комітет складався з пред ставників Великобританії, Італії та Норвегії. Британ ські парляментаристи виступали в обороні українців, і Мілену Рудницьку запросили до Англії на перего вори з членами британського парляменту. Вона зу стрілася з представниками лейбористського уряду та мала успішне інтерв’ю, надруковане в ’’Менчес- тер Ґардіян”. Зустрілась Рудницька також з дикта тором Італії Беніто Мусоліні, але підтримки його не захотіла. Комітет Ліґи Націй зробив догану Польщі за поведінку щодо українців. Але Ліґа Націй не була в силі настоювати на автономію для українців в Галичині. Навряд чи це цікавило більшість народів. Попередній досвід українців з конгресами міжнарод них організацій переконав їх, що будь-яких конкре тних заходів проти Польщі на користь українців ніхто не буде робити. Продовження в наступному числі
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
