Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
• жінки становлять 51.5% робітників і бюрових праців ників; • 80% робітників, зайнятих важкою фізичною пра цею, є жінки (в США на праці, яку клясифікують як ’’мужеську” працює 4% жінок); • у сільському господарстві 83% жінок працює фі зично; • на будовах працює 25% жінок; • на нічних змінах працює більшість жінок; • лише 7% жінок з середньою або вищою освітою займають чільні позиції в партії, наукових уста новах, промисловості; • платні жінок на 25% — 30% нижчі від висоти, яка вважається пересічною. У колгоспах жінки працюють фізично, мужчини — місцева партійна ієрархія, сидять у бюрах. При будові доріг жінки в помаранчевих жакетах, з лопа тами в руках важко працюють, а недалеко від них —мужчина-наглядач стоїть та покурює. Жінки замі тають мітлами міські вулиці. Подібні сцени змальо вують також інші автори. Лікар Арнольд Решетюк у сттаті "Чому ми так не любимо жінок” пише, що жінки тягнуть ноші з цеглою на високі поверхи хма- родерів ... "ніби ще й досі людство не винайшло підйомників та кранів”. Зауважує, що "сто років тому у відсталій Росії надривалися на будовах виключно чоловіки. Жінки з’явилися там, аби місити ногами бетон лише в роки перших п’ятирічок. І - залиши лися”. До революції ткацькі варстати обслуговували мужчини, бо професія ця вважалася для жінок просто непосильною. Сьогодні, наскільки авторові відомо, в Україні один-єдиний мужчина-ткач в Чернігові, і до комбінату, де він працює, приходять подивитися на нього, як на музейний експонат. На знімку жінка з довгим ножем в руці, яка зби рається розбирати на частини величезного вола. Автор доходить до висновку, що суспільство не лю бить жінок. У статті "Мона Ліза з кайлом і ломом” Юрій Брязгунов подає “не парадне фото”, на якому зо бражені жінки при ремонті залізничних рейок. Він пише: “Найстрашніше тут навіть не в цинізмі визна чення, що легко чи важко для жінки, а в тому, що радянське законодавство дозволяє усе це виконувати нашим дорогим матерям, дружинам і сестрам і не бачить у такій діяльності ні шкоди для їхнього здо ров’я ні для самопочуття ще не народжених дітей, а отже і для майбутнього нації". В Україні виходить єдиний жіночий журнал “Ра дянська жінка”. Донедавна, як і вся преса, він попу ляризував комуністичну ідеологію та докладав свою цеглину до закріпачення жінок. На обгортках журна лу не раз пишалися доярки в червоних жакетах, обві шаних орденами-нагородами за незвичайні досягнен ня в роботі. В 1990 р. настанова редакції дещо змі нилася, почали появлятися статті про проблеми пра цюючих жінок. У статтях Тетяни Чернишевської “На жаль, моя мама — доярка” і Миколи Петрушенка "Хто захистить Ніну Олексіївну” описана незавидна доля доярок. Т. Чернишевська розповідає про один робочий день своєї мами, який почався в год. 4-ій ранку і з перервами тягнувся до год. 11-ої вечора. Спить вона не більше п’ять годин на добу. Працює в колгоспі 33 роки і дочка сумнівається “чи витримає вона до пенсії ще 7 років такого життя”. Працю доярок вважають за найважчу в сільському госпо дарстві головно тому, що механізація тут майже не існує. М. Петрушенко широко описує життя доярки Ніни. Коли вона прийшла на роботу, була мова про чудо-механізацію, яка мала б змінити до невпізнання працю доярок. Минуло 15 років і досі нема ніяких змін. Наступна цитата передає суть статті: “Ніна Олексіївна Буяло не лише передова доярка, а ще й кваліфікований вантажник, бо переносить щодня десятки тонн фуражу. І бідон з молоком, котрий важить аж 40 кілограмів, теж носить. А про те, що лікарі не радять жінкам піднімати водночас більше десяти кілограмів, вона, виявляється, навіть і не чула. «Це наші лікарі не радять чи закордонні? — недо вірливо перепитує. — Мабуть, закордонні». Признаю ся, не зважився пояснити їй, що за кордоном «жіно чою» вагою вважається лише сім кілограмів, і що за коровами там наглядають переважно чоловіки. Жа ліють своїх дружин фермери, бо дояр — професія справді нежіноча”. Статистику та докази експлуатації жінок можна б продовжувати до нескінченности. Ю. Брязгунов пише про високий відсоток жінок у важкій проми словості — хемічній, обрібки дерева і металів, про- Ф ото Сергія Буковського. "Радянська жінка” 1990 р. ч. 2 Photo: Serhij Bukovsky. "Soviet Woman” 1990, No. 2 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
