Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ДМИТРО СТЕПОВИК ГРАВЮРИ ВАСИЛЯ ЛОПАТИ ДО ПОЕЗІЙ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА Переважна більшість творів української літера тури XIX століття дуже добре піддається ілюструван ню. Самий її образний лад — "зображальний”. Роман тизм і реалізм за своєю природою є стилями слове сного ’’живописання”, тобто такого опису життя, в якому події і персонажі мають очевидний, картинний характер. Шевченко сам був професійним мистцем, першим академіком ґравюри. Тому і його баляди, вірші, поеми, драми і повісті — це неначе безперервна зміна видінь. Навіть сни у Шевченка напрочуд кар тинні (згадаймо однойменні поему і вірша), а його неперевершені епічні поеми буквально повняться ко лізіями, людьми, описами природи візуального ха рактеру. Шевченко сам був добрим мистецьким інтерпрета тором своєї поезії. Ще за його життя інші мистці, переважно приятелі Шевченка, пробували ілюстру вати ’’Кобзаря”. Візначаючи 150-ліття виходу у світ поетичної збірки Шевченка ’’Кобзар”, ми одночасно можемо відзначати і 150-річну історію ілюстрування творів Шевченка взагалі. Рідко хто з визначних май стрів українського образотворчого мистецтва за ці півтора століття не мав своєї Шевченкіяни. В цьому виявилася особлива любов української мистецької інтелігенції до Шевченка, а також ще один доказ того, що поезія Шевченка є понад часом: вона вічно актуальна, вона відповідна усім поворотам нашої національної історії, вона близька серцю кожної української людини, в який би час і в якому б краї вона не жила. Один перелік мистців, які ілюстрували твори Шевченка, назви картин, графічних аркушів, скульп тур, виконаних на Шевченківську тему, зайняв би багато сторінок. Образотворчу Шевченкіяну просто важко охопити одним поглядом. Вона вже сьогодні є невичерпною. Але знову і знову мистці беруться за ілюстрування його творів, оскільки ті твори мають у собі щось таке, що не вмирає і чого не можна ви черпати однією серією, якою б детальною вона не була. Найбільш вражає у Шевченкіяні те, що при усій численності ілюстрацій на один і той же сюжет, до одного і того ж твору ми майже не зустрінемо пов торень і навіть однотипних рішень. Кожен графік видобуває з творів Шевченка свій образний ключ і своє бачення подій і героїв. При цьому не вигаду ється жодних штучних колізій, або надмірно абстра гованих прив’язок до сюжетів і образів самого Шев ченка. Саме слово поета таке багате, образно вагоме, що піддається зображальному прочитанню з різних граней. Відомий київський графік Василь Лопата — пред ставник романтичного напрямку в сучасному україн ському мистецтві. Його екслібриси, ілюстрації й естампи несуть на собі відбиток лірико-епічної пое тики, багатої на романтичні асоціяції. Зіставляючи світ реального і світ мрійливого, Василь Лопата на дає перевагу останньому. ’’Без мрії не можна жити”, — ці слова з відомої пісні можна було б узяти за епіграф до майже усієї творчости Василя Лопати. Наш народ не мав у своїй історії забагато щастя, але людей щасливої мрії ми дали багато! Може, народна душа якраз і зігрівалася мрією, оскільки реальність була надто суворою. Мрійливий юнак, повна роман тичного настрою дівчина — типові риси нашої мо лоді по усіх селах і містах неозорої України. Василь Лопата також належить до категорії ’’людей мрії”, і це виразно віддзеркалено у його Шевченкіяні, в усій його творчості. Народився Василь Лопата 1941 року в селі Нова Басань на Чернігівщині; рано виявив любов до обра зотворчого мистецтва. У Київському художньому ін ституті навчався від 1964 до 1970 року. Учителем ґравюри був академік і професор Василь Касіян, який сам був учнем дуже відомого чеського графіка Макса Швабінського. Після закінчення інституту Ва силь Лопата вдосконалювався у Гравюрі (уже як аспірант Академії Мистецтв) у іншого відомого укра їнського графіка, академіка і професора Михайла Дерегуса. Можливо природна романтична вдача Ва силя Лопати знайшла добрий ґрунт у його профе сійній освіті, у його вчителях, особливо у Михайлові Дерегусі, який, глибоко знаючи таємниці різцевої ґравюри, офорту, меццо-тинто, одночасно мав ве лику повагу до національної історії, нашої клясичної літератури, героїчного епосу (українських народних дум) і при всіх режимах, ’’ліберальних” і консерва тивних, — відважно прививав любов до всього україн ського своїм учням. Василь Лопата узяв собі одну з найбільш важких технік ґравюри — різцеву. Він ґравірував то на лі нолеумі, то на твердішому пластику, але в усіх ви падках його лінія була тоненька, витка і ніжна. Якраз у період навчання Василя в інституті увійшли в моду дебелі і масні лінії на великих естампах, схожих на плякати. Василь ніколи не був прихильником такої ’’монументалізованії” ґравюри. Йому швидше імпо нував дереворіз та мідьорит XVI l-XVI 11 століть, де форми й лінії вироблені ювелірно, де особливого значення набула дрібна деталь, а експресія дося галася не контуром, а тоном. Легкість, мальовничість — визначальні риси манери Василя Лопати. Можливо, Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
