Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
НА ПОРОЗІ ШКІЛЬНОГО РОКУ Вересень — це наче двері між світлицею а робо чим кабінетом. Покидаємо (хоч, може, не всі) без турботне життя: вакації чи то в горах, чи над морем, мандрівки по світу, в тому теж на рідні землі, зустрі чі з рідними і там і тут. Майже не було товариської зустрічі, фестивалю, концерту чи іншої літньої імпрези, де між присутніми не було б когось з України. Особливою радістю на повнялися серця, коли можна було спостерігати як молодь з тих ’’двох світів” зразу нав’язувала дружбу, як діти чи юнацтво ставало від першої хвилини близькими одне одному! Це за нами, а попереду — робочі будні, а для молоді — школа! Із зворушенням приглядаємося до тих наймен ших, які із повагою ’’двигають” на плечах цей пер ший ’’життєвий тягар” — вибагливо виготовлені кольорові наплечники. Інша картина це підлітки, інколи у досить див них (для нас, старших) одягах і зачісках, а за ними студенти, теж часто одягнені наче на спортивні зма гання, або на туристичну виправу. Але це, що нас не покоїть — це не одяг, ані зачіска, чи галаслива пове дінка. Хоч деякі батьки, чи дідусі-бабуні цього не люблять, то можна на це дивитися ’’прижмуреним оком” і не ставити цієї проблеми на першому місці. Одна наша лікарка, визначний психолог, на гу- тірці про виховання підлітків радила, щоб батьки не критикували і тільки все забороняли дітям — ”не звертайте уваги на ’’зварйовану” зачіску, хоч це вам болить, але на те куди йде ваша дитина, вимагайте, щоб поверталася додому у визначеній порі, щоб не читала шкідливих книжок, або не дивилася на погані телевізійні програми, тощо”. І тут доходимо до теми, яка нас особливо хви лює. Це вплив деяких іграшок і телевізійних про грам на психіку дітей і молоді. Про іграшки та й інші справи з цієї ділянки, які неможливо вичерпати в одній статті, напишемо згодом. Будемо повертатися до них ще й ще. Сьогодні хочемо торкнутись теми, яку порушено у телевізійній програмі ”20/20”, а саме про т.зв. Ног- ror-film, тобто фільми (теж відео-тейпи) з темати кою жаху. У програмі ”20/20” показали нам дітей- глядачів і їхню реакцію на жахливі сцени. Бачили ми, як огидні люди і людоподібні потвори знущали ся над іншими, потоки крови, відтяті голови й порі зані на куски тіла, авта, які раз-у-раз переверталися горі-колесами, колючі дроти, якими обвивали один одного ’’герої” фільму, і багато багато іншого жахіт тя. Усе це викликало живу реакцію юних глядачів, спазми жаху впереміш із сміхом-реготом.. Обговорюючи проблему таких фільмів Барбара Волтер і її співбесідник звернули увагу на деякі, на нашу думку хоч, може важливі, але другорядні мо менти, як наприклад те, що переважно жертвою зну щань є жінки. Не звернено якслід уваги на суть проблеми, а саме те, що діти привикають трактувати тортури і знущання як щось смішне, як розвагу, жарт ”fun”. Що ж тоді дивного, що бувають випадки, коли малі діти, наче продовжуючи цей телевізійний "fun”, проколюють одне одного ножем?! Не треба забувати й про вплив таких видовищ на вироблення естетичного смаку у дитини, а теж і на те, що вони можуть розбудити подив для брутальної сили, замість відчуття й зрозуміння що добре, а що зле. Телевізія може принести багато доброго гляда чам, але треба вміти вибирати програму. Часто бать ки для ’’святого спокою” саджають дітей біля теле візії, не думаючи про те, який вплив вона має навіть на зовсім маленького глядача, як багато злого може вона принести. Постійне пасивне оглядання телевізійних про грам може стати згубною привичкою (addiction) на віть дорослої людини, яка відкладає книжку, прогу лянку, товариські зв’язки, театр чи концерти і всяку культурну корисну активність, щоб дивитися на жит тя інших людей, часто багачів з не дуже-то вартіс ними духовними прикметами. Можна сказати, що замість жити, людина приглядається, як живуть інші. Наш обов’язок допомогти дітям і молоді запас тися на життєвий шлях не тільки знаннями, вміло- стями, професією, але теж позитивним світоглядом, патріотизмом, етичними й естетичними засадами, вмінням розрізнити й плекати те, що добре й гарне. У.Л. "НАШЕ ЖИТТЯ", ВЕРЕСЕНЬ 1989 1
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
