Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ХРИСТЯ НАВРОЦЬКА ТОБІ НЕЗАБУТНІЙ ЛЬВОВЕ... ’’Христю, — ти спиш? Вставай, ми вже в Карпа тах”, — чую голос Ірени. Швидко встаю і підходжу до вікна вагону поїзду, який нас віз з Будапешту до Львова. Стою біля вікна, дивлюся на Карпати, але вони якісь інші. Чомусь немає стільки лісів, як колись. Певно вирубали. Бачу, як бідно вбрана жінка пасе корову прив’язану на мотузі. Вже минули ми Лавочне, Славсько, але в Гребе- нові чи Зелем’янці не видно вілій, де приїздили літ ники, а тут якась маленька будівля немов завод. Поїзд їде швидко і не бачу піль, які колись були біля залізничного шляху а тільки сіножаті та копиці сіна. Вже Стрий, але поїзд не зупиняється, ось і Щи рець, де теж можна бачити якісь заводи. Тут і там їде вантажне авто. Змінився краєвид, а мої думки вже у Львові. Чи він теж змінився? Чи я пізнаю місто, де пережила стільки приємного, але і страшного? Чи Львів, як деякі кажуть, малий, для інших брудний а деяким сумний. Що я застану? Ми вже у Львові! Чому я не плачу? Чи я не зворушена? У мене одна тільки думка — хочу ходити по Львові. Перевірюємо, чи багаж в порядку і переходимо тунелем до виходу. Ми вже на площі перед відомою станцією, яка є відновлена і навіть квіти перед нею видаються такі самі, як колись. На нас чекає автобус і ми їдемо до готелю таки ми близькими для мене вулицями — ось вулиця Са- піги, бачу Задвірянську, де ми жили і спогади пли вуть 45 років узад і не счулася я, як ми вже під готе лем ’’Дністер’’. Чудово положений, якби закінчував давний Єзуїтський город. Так хочеться чим швидше побачити Львів... Ходжу знайомими мені вулицями — тут я працю вала, тут ми ходили на проходи... ось тут була віден ська каварня, на Сикстуській Народне Мистецтво, напроти пошти бачу крамницю ’’Молоко” — та це ж був ’’Молочний бар” Маслосоюзу. На розі Коперніка і Осолінських мала площа і пам’ятник Василеві Стефаникові, на Академічній — тепер Шевченка — чудовий портрет поета з квітів. Ходжу по Львові і 45 років десь зникло, бо Львів той самий і тільки населення інше, але в більшості чути українську мову. Іду на місце, де повинен бути пам’ятник Тарасові Шевченкові. Катедра св. Юра у Львові. The Cathedral of St. Yuriy in Lviv. Багато людей біля місця, де є портрет Кобзаря з тризубом і повно-повно квітів. Бачу стареньку жінку — селянку, яка, поклавши квіти, перехрестилася і молилася і тоді вперше стис нуло мене в горлі. Роблю знимки, не можу налюбуватися... Я при їхала до тебе — рідний Львове! Іду дальше до Рин ку, відвідую Музей меблів і порцеляни, в домі, де бу ла Просвіта. Трамваї на Руській вулиці мають ті самі числа. Тут Волоська церква. В ній відправляється Бого- служення, бо сьогодні свято Івана. Людей повнісінь- 16 ’’НАШЕ ЖИТТЯ”, ВЕРЕСЕНЬ 1989 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
