Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
МОЯ ЗУСТРІЧ З ОЛЬГОЮ ДУЧИМІНСЬКОЮ Недавно я отримала листа з Черновець, в якому були такі рядки: ’’Ользі Дучимінській сповнилося цього літа 101 років... Я поїхала ще з кимсь до неї до Івано-Франківська, де вона тепер живе. Постійно го ворила про Галюсю Панчукову і вже не пам’ятає, що Галюсі немає в живих...” І ця згадка про Ольгу Дучимінську дала мені по штовх написати про мою зустріч з цією видатною, непересічною українською жінкою, що могла б бути гордістю кожного модерного суспільства, але якій українська доля у другій половині її життя простели ла важкий шлях десятилітного поневіряння по сибір ських таборах, а після повернення постійну бездом ність. І як подиву гідно вона несла ці життєві тягарі! ЕУ подає у своїй гасловій частині таку довідку про Ольгу Дучимінську: "Нар. 1883, уроджена Реше- тилович; громадська діячка, письменниця і етно граф, науковий співробітник Львівського Етногра фічного Музею АН УРСР. Оповідання ’’Обдурена”, "Тайна людського серця”, "По ранніх росах”, "Мати”, "Смерть Василька”, "Клопоти Тимчихи”; студії над фолкльористичними працями Франка, про гуцуль ське мистецтво; біографія Н. Кобринської. З 1946 р. на засланні в Сибірі.” В цьому останньому реченні помилка. Ольга Ду- чимінська була заарештована, як вона мені особисто розказала, після вбивства Ярослава Галана. З роз мов, що ми мали змогу вести з різними добре поін формованими людьми з України виходило б, що вбивство Галана було інспіроване і зорганізоване та ки большевиками, щоб мати обґрунтування виареш- тувати решту старої української інтеліґенції уЛьвові. В Ольги Дучимінської на квартирі мешкав студент, що ніби був заприязнений з убивником Галана. Це вистачало, щоб заарештувати її. Вона мені розказу вала, що слідчий хотів від неї знати з ким вона вела розмови на "національні теми”. Коли вона згадала між розмовцями Ірену Вільде, слідчий сказав прото- колянтові, щоб це прізвище не записував до прото колу. У зв’язку з цим слідчим, що мав бути болгари ном, Ольга Дучимінська розказувала деякі боляче смішні деталі своїх переслухувань. Коли її було за арештовано, вона мала вже 66 років, і у неї була зуб на протеза. Тому що вона знала, що під час переслу хувань б’ють в’язнів, вона наївно сказала до слід чого: "Прошу Вас, скажіть мені, коли мене будете би ти, щоб я скинула свою зубну протезу, а то мені по ломите, і я не буду мати чим їсти...” На те відповів їй слідчий, вдаючи сильно враженого її словами: "Але ж ми нікого не б'ємо, будьте спокійні... мені взагалі ця професія не підходить... я б найрадше був садів ником і садив квіти і дерева...” Це дуже гуманне на- ставлення не перешкодило слідчому допомогти ви слати тендітну Ольгу Дучимінську на 10 років в сибірські табори. Із таборових переживань вона роз казувала, як вона підійшла до однієї перфідної "сту качки” і її наївно запитала: "А де Ви навчилися так добре писати на машинці?” "На машинці? Я не пишу на машині”. — "Як же ні? Про Вас кажуть, що Ви зна менита стукалка...” (В 1930-их роках в Галичині так називали друкарок...). Після повернення зі заслання Ольга Дучимінська не отримала ніде в Західній Україні сталої приписки. Вона постійно була в дорозі, перебувала по 2-3 міся ці чи то в сестри у Львові, чи то в приятелів в Івано- Франківську чи то в Галі Панчук, племінниці Ольги Кобилянської, в Чернівцях. Власне там я і мала наго ду з нею познайомитись особисто, коли відвідала подружжя Панчуків в 1969 p., бо вона саме тоді пе ребувала в них. Як знавець етнографії і взагалі письменниця і любителька літератури Ольга Дучимінська була за хоплена моєю перекладацькою працею, і її листи до мене, що вона писала ще в 1970-их роках, повні подиву, тепла і суперлятивів. Мені аж ніяково циту вати з них. Роблю це однак скупо, щоб показати, як високо вона цінила удоступнення творів української літератури західньому світові: ’’Шановна й Дорога наша Трудівнице, щоб пані Доля давала Вам сили і наснаги до Вашої високо культурної праці, до поширення перлин нашої пре красної мистецької творчости поміж чужинців, їх ньою мовою, якою Ви, Дорога наша, так прекрасно володієте і вмієте нею плести коронкову ткань, і так вірно передати красу наших художніх творів...” І далі вона пише: ’’Зустріч з Вами була для мене великим святом моєї душі... Котрийсь великий філо соф сказав: ’До гурту людей належати легко, але бу ти Людиною, це тяжче’. Я люблю старинну філо софію і філософів! Я їх радо читаю. Не знаю чи зго дитеся зі мною, але ці старинні філософи — надиво — їх філософічний підхід до життя, їх думки, підхо дять більше до сучасности, як підходять сучасні мислителі, та філософи. Дивно, а так є! А однак, яке життя в старину було пряме, не таке скомпліковане, як зараз... Але що ж, люблю старинний світ! Це не були тільки філософи, але й пророки. А наші колиш ні байкарі! Гх фантастичні оповідання, з яких люди сміялися і уважали за неможливі...” З зацікавленням до української етнографії та її
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
