Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38
Р и с. Е д в а р д К о за к . 1948. В и д . П ласт . P a in tin g b y Е. K o za k . 1948. Свят-вечірнє л. с. Приїхали саньми, сивими кіньми, Зі зорею в руках. На порозі — мама, З зоряним мереживом у волоссі, предвічним усміхом на устах. на руках тримала несхопне. Поклонилися. Загоріла вертепна зоря на порозі. М а р т а К а л и т о в с ь к а РІЗДВЯНА УТРЕНЯ У пустих, затишних кімнатах, під молочно- синім рядном зимового світанку — все спало: спав великий круглий стіл під білою мережа ною скатертю, стоячи навколішках на сіні, аж один край скатерті торкнувся землі; і на ньому скляна посуда та рештки страв у погідному, сумирному безладді; й у вітальні чорний, мов оксамитний, фортепіян, що обперся об стіну та усміхався крізь сон рядом білих клявішів; і коло фортепіяну ялинка у сріблистому намисті. Вона сонно приплющила свої зелені вії, під якими, як зачаровані сльозини, висіли срібні цяцьки. М’яко розкидані, ще теплі ліжка у двох спаль нях дихали спокоєм і привабами передран- нього сну. Пушисті вікна співали морозом. У кімнатах приходства пахло теплом біленьких груб, свята та родини. Білий кіт обережно, з повагою витягував лапки і плив по столі: черкнув роже вим вухом об хліб, вітрив носом по довгому полумиску і їв. Муркотів, як дідусь над мо литовником. Нараз сторожко підвів голову, звів угору пружистий білий хвіст і полохливо помережав стежку аж у куток під стару комоду. Гуп, гуп... Хлопчик-семизимок вкотив у кімнату червоне яблучко личка з двома синіми волошками в очах, а на устах — матусин поці лунок. На хлопчикові новенький плащик — різдвяний дарунок. У церкві було зимно-зимно і плащик втомився гріти. Новенький плащик. Хлопчик пострибав дорогою на попівство, як бабка по воді: дрібно-дрібненько. Навшпиньках підійшов до ялинки. ’’Мама казала, щоб ялинки не обривати і щоб іти спати”, — думка. Але ялинка намовляє: покоштуй! Затривожено поглянув у велике дзеркало: — Агу! — Ага! На пальчиках: — Я лиш одну шоколадку! — Мама казала... Мама казала йти спати... Повів довкола сумними волошками: — Я тільки зірву цей місяць у срібному папірчику... — Мама казала, що ялинка битиме своїми колючими гілками... ...У теплому татовому ліжку, на подушці, п о кл а л а ся ясна х л о п ч и ко в а го л о в ка . Послушний сон цілує очі, досвіток на чоло прозору руку поклав. На ялинці висить на ниточці місячний серп з шоколадки у срібному паперці та усміхом ,по усточках хлопчика ходить. І хлопчикові сниться сон: Під ялинкою стоїть дівчинка з блакитною стрічкою у волоссі і з кіскою, як мишачий хвостик. Місячний серп із шоколади у сріб листому паперці гойдається високо на гілці 2 ’НАШЕ ЖИТТЯ”, СІЧЕНЬ 1980 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top