Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38
Р и с. Е д в а р д К о за к . 1948. В и д . П ласт . P a in tin g b y Е. K o za k . 1948. Свят-вечірнє л. с. Приїхали саньми, сивими кіньми, Зі зорею в руках. На порозі — мама, З зоряним мереживом у волоссі, предвічним усміхом на устах. на руках тримала несхопне. Поклонилися. Загоріла вертепна зоря на порозі. М а р т а К а л и т о в с ь к а РІЗДВЯНА УТРЕНЯ У пустих, затишних кімнатах, під молочно- синім рядном зимового світанку — все спало: спав великий круглий стіл під білою мережа ною скатертю, стоячи навколішках на сіні, аж один край скатерті торкнувся землі; і на ньому скляна посуда та рештки страв у погідному, сумирному безладді; й у вітальні чорний, мов оксамитний, фортепіян, що обперся об стіну та усміхався крізь сон рядом білих клявішів; і коло фортепіяну ялинка у сріблистому намисті. Вона сонно приплющила свої зелені вії, під якими, як зачаровані сльозини, висіли срібні цяцьки. М’яко розкидані, ще теплі ліжка у двох спаль нях дихали спокоєм і привабами передран- нього сну. Пушисті вікна співали морозом. У кімнатах приходства пахло теплом біленьких груб, свята та родини. Білий кіт обережно, з повагою витягував лапки і плив по столі: черкнув роже вим вухом об хліб, вітрив носом по довгому полумиску і їв. Муркотів, як дідусь над мо литовником. Нараз сторожко підвів голову, звів угору пружистий білий хвіст і полохливо помережав стежку аж у куток під стару комоду. Гуп, гуп... Хлопчик-семизимок вкотив у кімнату червоне яблучко личка з двома синіми волошками в очах, а на устах — матусин поці лунок. На хлопчикові новенький плащик — різдвяний дарунок. У церкві було зимно-зимно і плащик втомився гріти. Новенький плащик. Хлопчик пострибав дорогою на попівство, як бабка по воді: дрібно-дрібненько. Навшпиньках підійшов до ялинки. ’’Мама казала, щоб ялинки не обривати і щоб іти спати”, — думка. Але ялинка намовляє: покоштуй! Затривожено поглянув у велике дзеркало: — Агу! — Ага! На пальчиках: — Я лиш одну шоколадку! — Мама казала... Мама казала йти спати... Повів довкола сумними волошками: — Я тільки зірву цей місяць у срібному папірчику... — Мама казала, що ялинка битиме своїми колючими гілками... ...У теплому татовому ліжку, на подушці, п о кл а л а ся ясна х л о п ч и ко в а го л о в ка . Послушний сон цілує очі, досвіток на чоло прозору руку поклав. На ялинці висить на ниточці місячний серп з шоколадки у срібному паперці та усміхом ,по усточках хлопчика ходить. І хлопчикові сниться сон: Під ялинкою стоїть дівчинка з блакитною стрічкою у волоссі і з кіскою, як мишачий хвостик. Місячний серп із шоколади у сріб листому паперці гойдається високо на гілці 2 ’НАШЕ ЖИТТЯ”, СІЧЕНЬ 1980 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38 
