Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Те, що творять тут (вишивка, кера міка) похвальне, треба це підтриму вати, але це не є народне мистецтво. Можливо, колись з цього може постати народня творчість, своє рідний фолкльор українського посе лення в Америці. У. Л.: Як оцінюєте виставки народ нього мистецтва, які влаштовують різні організації? І що думаєте про крамничку, яка буде існувати при музеї? Я. Г.: Переважно ставлюся до цих виставок досить критично, передусім тому, що їх улаштовують без участи професійних людей нефахові люди, які експонують quasi-народнє мисте цтво. Це здебільша пристосоване, а не народне, мистецтво, з механічним без знання переношенням, наприклад, вишивки на дерево, писанку тощо. Часто це вульгаризація народнього мистецтва. Наприклад, цілі гори виши ваних подушок, мов у гаремі, — з усміхом додає Яків Якович. — Над цією справою треба працювати, поправляти її поволі й обережно, не вимагаючи відразу досконалости, бо такі виставки є висловом життя. Треба помалу підносити їх рівень. Те сам е в ід н о с и т ь с я до крамнички. Сам музей мусить дуже суворо слідкувати за автентичністю експонатів, але в крамничці треба числитися з зацікавленням й комер ційними потребами, хоч, очевидно, треба старатися зберегти рівень. Американські крамнички при музеях не завжди мають найвищої якости предмети. У. Л.: Раз ми на виставці молодої малярки, якої різнородність творів подивляємо, тому прошу сказати, який ваш погляд на наших молодих мистців в Америці, в тому теж жінок. Я. Г.: Молоді мистці мають тут всі най кращі можливості. Фотоґрафія ’’качого долу”, яку Ви мені показували (гл. стаття про Іванну Левицьку) вказує, як скромні можливості мали молоді мистці в краю. Тут ці можливості може, також нелегкі, але вони необ межені. На жаль, як можна зауважити, багато наших молодих мистців, які заповідалися навіть блискуче, чомусь, як що не перестали працювати, то звільнили темпо. Це, мабуть, слов’ян ська ціха, яку слід було б проаналізу вати і найти причину, чому наша талановита молодь тратить погін, немов би передчасно старілася. Тут мушу сказати, а роблю це не тому, що переді мною жінка, і то редактор жіночого журнала, що жінки більш амбітні. Це загально відоме, що в студентських організаціях жінки більш активні, мабуть, і більше вчаться. Ж інки м и стц і також працюють над собою. Почавши хоча б від цієї виставки. Ірина Петренко- Федишин, маючи родинні обов’язки, покінчила мистецькі студії, тепер вчить та находить час малювати. Чи Арка Оленська-Петришин, чи Слава Ґеруляк, що крім значних досягнень у мистецтві, беруть живу участь у нашо му суспільному житті. Вони далеко не одинокі. В Українськім Інституті Модерного Мистецтва в Чікаґо молоді мистці жінки також сповняють дуже важливу функцію. У. Л.: Ви їздили до Японії і, як чула я вже від вас, захоплені цією країною. Я. Г.: Я знав дещо про Японію, цікавився їх мистецтвом, особливо подобалися мені кольорові дерево рити. Але я не знав про їхні високі людські якості: творчість, солідність, готовість помогти, ентузіязм. Навіть у Німеччині я таких прикмет не зустрі чав. У. Л.: Як подобалися там ваші твори? Чи нема схожости між їхніми і вашими дереворізами? Я. Г.: Може і є деяка схожість, хоч би у тематиці. Мені було приємно, що одна ґалерія в Токіо купила в мене 20 дереворізів. Як буде можливість, я ще туди поїду, бо Японія мені дуже сподобалася. Це дуже стара культу ра, а при тому вони зуміли зберегти пам’ятки навіть з-перед півтори тисячі літ. Там я побачив, які зруйновані ми і як мало маємо залишків старої культури. У. Л.: Не можу собі відмовити питання про "Наше Життя” . Як подо бається? Я. Г.: Хто його оформлює? Мушу признати (не говорячи про зміст), що зовнішнє оформлення на гарному рівні. Це говорю без компліменту, з переконання. Цією милою похвалою закінчуємо коротку розмову. У ній, як у своїх творах, Яків Якович ощадний на слова. Говорить тихим, спокійним голосом, не вживаючи непотрібних слів, але всі вони, як кожна риска його графіки, мають своє значення, і залишаються в пам’яті, спонукують до призадуми. У. Любович золоті дум ки: Людина оточена речами. Вони німі, їх значення і назва укриті. Вони немов ждуть, щоб людина сама їх назвала і відчитала їх значення. Мистецтво будить речі з сну,надає їм життя, і вони почи нають для нас існувати. І це найбільша містерія мистецтва. З есею "С пляча ц а р ів н а ” Яків Гніздовський ПОДЯКА ЗА ДАРУНКИ МУЗЕЄВІ СУА. Подаємо список пань, які подарували речі для Музею СУА: Хава Бабіцмен, Кліфтон, Н. Дж.: рушник і вишивка. Оленка Ґердан-Заклинська: одяг (костюм) Княгині Ярославни. Катерина Коленяк, Кінґстон, Н. Й.: три рушники, сорочка, запаска, під тичка і подушка. Ірена Мельник, Нью-Йорк: подушка. Ірена Морківська, Ріґо Парк, Н. Й.: чотири куски вишивки на сорочку. Ганна Процака, Балтимор, МД.: сорочка, рушник і кусок скатерті. Л ідія О сінчук, Нью -Й орк: дві сорочки, дві плахти, торбина і сер- дак. Іванна Рожанковська, Нью-Йорк: рушник, сорочка і чотири куски ви шивки (рукави). Ірена Рудик, Абсекон, Н. Дж.: три куски гуцульської тканини. Мирослава Савчак, Асторія, Н. Й.: десять образів мисткині Олени Кульчицької, дві світлини (килим проекту О. Кульчицької), дві світ лини з похоронів О. Кульчицької, дві подушки і яворівський взір зі збірки О. Кульчицької. Марія Ш евчук, Нью -Й орк: два рушники, дві верети і кусок вишивки музейна Комісія складає усім жертводавцям щиру подяку, з вірою, що їхній почин стане добрим прикла дом і заохотою для інших. 6 НАШЕ ЖИТТЯ, ЧЕРВЕНЬ 1976 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top