Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
КАЗОЧКА ПРО КАЗОЧКУ к п е р е л і с н а Жила-була собі на світі Казочка. Не дуж е довга, не д у ж е й коротка, сам е раз — півгодині досить було, щоб її прочитати. Та зате була вона гарна, свіженька і така новенька, що про неї тільки один письменник і чув. Записав він ту Казочку на папір і сховав д о шу хляди у своєму столі. Набридло Казочці у шухляді л е жати: нікому від того користи немає, нікого вона не розважає, нікого не нав чає. Та й д о с а д н о , що про неї ніхто не знає. Пішла Казочка д о видавця: "Прочитайте мене, будь ласка!” А видавець тільки рукою махнув: "Нема часу мені т еб е читати, і так видно, що хороша казка — б у дем о теб е друкувати. Іди д о редактора.” Зраділа Казка, побігла д о редак тора: "Казав видавець, що б у д ет е мене друкувати. Прочитайте мене будь ласка!”. А редактор аж розсердився: ”Чи ж ти не бачиш, скільки у мене коректи? не маю часу т еб е читати. Видно, що казка хороша, б уд ем о друкувати. Іди д о друкарні!” Підстрибнула Казка та чимдуж по бігла д о друкарні: "Казав редактор, що б у д ет е мене друкувати. Прочитайте мене, будь л ас ка!” А друкар тільки розсміявся: ’’Зразу видно, що ти ще не друку валась. Не маю часу я казки читати. Моє діло літери набирати.” Зідхнула Казка, та що робити? Мусіла чекати, поки усі літери у неї на друкують та обкладинку пришиють. ’’Іди тепер д о книгарні, — каже друкар. — Хай тебе продаю ть”. Побігла Казочка д о книгарні та зразу д о продавця: "Казав друкар, що ви мене б у д ете продавати. Прочитайте мене, будь ласка!” А продавець окуляри надів, на Казочку суворо глянув та й каже: ”Чи ж ти не бачиш, скільки тут книжок поп ер ед тебе надруковано? Я не маю часу нові казки читати. Іди д о покупця”. Хотіла Казка д о покупця бігти, а тут якийсь чоловік на двері. А прбдавець і каже: ’’Оце тобі й покупець! Мусить4тебе купити, бо він свідомий громадянин”. Скочила Казочка просто д о рук покупцеві: "Казали, що ви мусите мене ку пити. Прочитайте мене, будь ласка!” А покупець потилицю почухав: "Що ж, — каже, — як треба купити, то куплю, а читати в мене часу немає, мушу на літературну дискусію поспі шати. Іди д о моєї жінки, вона там с е р е д матерів працю є”. Принишкла Казочка, потихенько д о жінки підійшла, шепоче їй: "Чоловік Ваш казав, що Ви с е р е д матерів працюєте. Прочитайте мене, будь ласка!” Жінка аж руками сплеснула: "Що ти собі думаєш?! Чи ж не знаєш, скільки то роботи с е р е д ма терів? Нема в мене часу теб е читати. І так видно, що казка хороша. Іди д о дітей — хай читають!" Просунулась Казочка д о дітей через непричинені двері та аж плаче: "Казала ваша мама, що я хороша казочка. Прочитайте мене будь л ас ка!” А діти один на одного поди вились та ”Велл! — кажуть. — Але ж ми му симо зараз тіві дивитись... І камікси ще не прочитані. Не маємо часу тебе чи тати. Іди д о нашого сусіди, він дивак — сам книжки пише, він тебе про читає”. Побігла сердита Казочка д о письменника, що її написав. ”Ти мене, — каже, — написав?” ’’Написав,” — винувато зідхнув письменник. "Ну, таж тепер читай!” — гримну ла на нього Казочка і плюхнулась на стіл п ер ед ним. ”Що ж нам робити? — розвів ру ками письменник. — Я не маю часу чи тати, мені треба іти підлоги мити, бо сама знаєш, б ез грошей не про живеш... А знаєш що? — сказав він веселіше. — Я о д н е с у теб е д о дитячої книгозбірні. Там тебе, напевно, хто-не- будь та прочитає”. Так він і зробив: подарував свою Казочку д о шкільної книгозбірні ще й написав: ’’від автора”. А там йому по дякували, Казочку похвалили, що д у же гарно виглядає та й... поставили на поличку. Замовкла Казочка, похнюпилась, стоїть і ж де, може ж таки, хтось і про читає її колись... Кенґуру Поритко. Подія б е з кінця. Автор і ілюстратор Люба Мазяр. 26 с.т. K a n g a r o o P o r itk o : An E n d le ss Adventure Written and illustrated by Luba Maziar. Минулого року появилася ори гінальна двомовна книжка м ол одої малярки і пластової діячки, Люби Мазяр. Крім самого факту дво- мовности, ця книжка представляє ще й аспекти духу сьогодніш нього часу. Тут увага на природу і зворот д о популярної тепер також алегорії. Одним з героїв є канґур, що твердить: ”я сам с е б е шукаю. Дозволь мені помогти тобі. Можна знайти с е б е тоді, коли помагаєш другим ”. К ольорові іл ю с т р а ц ії і ціла чепурна зовнішність будуть приємним читанням для м олодих і старших. Ih o r K aly n ez B ilan z d es S ch w eigen s. J. G. Blaschke Verlag Darmstadt 80 s 1975; Переклад з української мови Анни- Галі і Катерини Г ор бач. В ступ Катерини Горбач. Ця збірка 67-ми поезій є вибором з друкованих 4 збірок Ігоря Калинця, найбільшого сучасного українського поета. Тут є кілька віршів із І. Калинця Вогонь Купала (1970 і 1975), Поезії з України (1970), Коронування опудала (1972), Підсумовуючи мовчання (1971). З останнього є відома серія ’’Т р ен ос’’, присвячена Валентинові Морозові. Переклади передаю ть мистецьку і ф іл ософ ічн у вартість творів успішно і чуло. Перекладачі взагалі не вживають пунктуації (як і пізніші поезії поета) і тим даю ть цілій збірці зовнішньо задерж ану одність. Вступ Катерини Горбач подав інформації про поета і пояснює політичне тло с е р е д якого Калинець творив. Анна-Галя і Катерина Горбач, мати й дочка, мисткині літературного п е р е к л а д у на н ім е ц ь к у м о в у довершили захоплю ю чо ще одну публікацію з української літератури для німецького читача. Лариса Онишкевич 14 НАШЕ ЖИТТЯ, ЧЕРВЕНЬ 1976 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top