Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
КАЗОЧКА ПРО КАЗОЧКУ к п е р е л і с н а Жила-була собі на світі Казочка. Не дуж е довга, не д у ж е й коротка, сам е раз — півгодині досить було, щоб її прочитати. Та зате була вона гарна, свіженька і така новенька, що про неї тільки один письменник і чув. Записав він ту Казочку на папір і сховав д о шу хляди у своєму столі. Набридло Казочці у шухляді л е жати: нікому від того користи немає, нікого вона не розважає, нікого не нав чає. Та й д о с а д н о , що про неї ніхто не знає. Пішла Казочка д о видавця: "Прочитайте мене, будь ласка!” А видавець тільки рукою махнув: "Нема часу мені т еб е читати, і так видно, що хороша казка — б у дем о теб е друкувати. Іди д о редактора.” Зраділа Казка, побігла д о редак тора: "Казав видавець, що б у д ет е мене друкувати. Прочитайте мене будь ласка!”. А редактор аж розсердився: ”Чи ж ти не бачиш, скільки у мене коректи? не маю часу т еб е читати. Видно, що казка хороша, б уд ем о друкувати. Іди д о друкарні!” Підстрибнула Казка та чимдуж по бігла д о друкарні: "Казав редактор, що б у д ет е мене друкувати. Прочитайте мене, будь л ас ка!” А друкар тільки розсміявся: ’’Зразу видно, що ти ще не друку валась. Не маю часу я казки читати. Моє діло літери набирати.” Зідхнула Казка, та що робити? Мусіла чекати, поки усі літери у неї на друкують та обкладинку пришиють. ’’Іди тепер д о книгарні, — каже друкар. — Хай тебе продаю ть”. Побігла Казочка д о книгарні та зразу д о продавця: "Казав друкар, що ви мене б у д ете продавати. Прочитайте мене, будь ласка!” А продавець окуляри надів, на Казочку суворо глянув та й каже: ”Чи ж ти не бачиш, скільки тут книжок поп ер ед тебе надруковано? Я не маю часу нові казки читати. Іди д о покупця”. Хотіла Казка д о покупця бігти, а тут якийсь чоловік на двері. А прбдавець і каже: ’’Оце тобі й покупець! Мусить4тебе купити, бо він свідомий громадянин”. Скочила Казочка просто д о рук покупцеві: "Казали, що ви мусите мене ку пити. Прочитайте мене, будь ласка!” А покупець потилицю почухав: "Що ж, — каже, — як треба купити, то куплю, а читати в мене часу немає, мушу на літературну дискусію поспі шати. Іди д о моєї жінки, вона там с е р е д матерів працю є”. Принишкла Казочка, потихенько д о жінки підійшла, шепоче їй: "Чоловік Ваш казав, що Ви с е р е д матерів працюєте. Прочитайте мене, будь ласка!” Жінка аж руками сплеснула: "Що ти собі думаєш?! Чи ж не знаєш, скільки то роботи с е р е д ма терів? Нема в мене часу теб е читати. І так видно, що казка хороша. Іди д о дітей — хай читають!" Просунулась Казочка д о дітей через непричинені двері та аж плаче: "Казала ваша мама, що я хороша казочка. Прочитайте мене будь л ас ка!” А діти один на одного поди вились та ”Велл! — кажуть. — Але ж ми му симо зараз тіві дивитись... І камікси ще не прочитані. Не маємо часу тебе чи тати. Іди д о нашого сусіди, він дивак — сам книжки пише, він тебе про читає”. Побігла сердита Казочка д о письменника, що її написав. ”Ти мене, — каже, — написав?” ’’Написав,” — винувато зідхнув письменник. "Ну, таж тепер читай!” — гримну ла на нього Казочка і плюхнулась на стіл п ер ед ним. ”Що ж нам робити? — розвів ру ками письменник. — Я не маю часу чи тати, мені треба іти підлоги мити, бо сама знаєш, б ез грошей не про живеш... А знаєш що? — сказав він веселіше. — Я о д н е с у теб е д о дитячої книгозбірні. Там тебе, напевно, хто-не- будь та прочитає”. Так він і зробив: подарував свою Казочку д о шкільної книгозбірні ще й написав: ’’від автора”. А там йому по дякували, Казочку похвалили, що д у же гарно виглядає та й... поставили на поличку. Замовкла Казочка, похнюпилась, стоїть і ж де, може ж таки, хтось і про читає її колись... Кенґуру Поритко. Подія б е з кінця. Автор і ілюстратор Люба Мазяр. 26 с.т. K a n g a r o o P o r itk o : An E n d le ss Adventure Written and illustrated by Luba Maziar. Минулого року появилася ори гінальна двомовна книжка м ол одої малярки і пластової діячки, Люби Мазяр. Крім самого факту дво- мовности, ця книжка представляє ще й аспекти духу сьогодніш нього часу. Тут увага на природу і зворот д о популярної тепер також алегорії. Одним з героїв є канґур, що твердить: ”я сам с е б е шукаю. Дозволь мені помогти тобі. Можна знайти с е б е тоді, коли помагаєш другим ”. К ольорові іл ю с т р а ц ії і ціла чепурна зовнішність будуть приємним читанням для м олодих і старших. Ih o r K aly n ez B ilan z d es S ch w eigen s. J. G. Blaschke Verlag Darmstadt 80 s 1975; Переклад з української мови Анни- Галі і Катерини Г ор бач. В ступ Катерини Горбач. Ця збірка 67-ми поезій є вибором з друкованих 4 збірок Ігоря Калинця, найбільшого сучасного українського поета. Тут є кілька віршів із І. Калинця Вогонь Купала (1970 і 1975), Поезії з України (1970), Коронування опудала (1972), Підсумовуючи мовчання (1971). З останнього є відома серія ’’Т р ен ос’’, присвячена Валентинові Морозові. Переклади передаю ть мистецьку і ф іл ософ ічн у вартість творів успішно і чуло. Перекладачі взагалі не вживають пунктуації (як і пізніші поезії поета) і тим даю ть цілій збірці зовнішньо задерж ану одність. Вступ Катерини Горбач подав інформації про поета і пояснює політичне тло с е р е д якого Калинець творив. Анна-Галя і Катерина Горбач, мати й дочка, мисткині літературного п е р е к л а д у на н ім е ц ь к у м о в у довершили захоплю ю чо ще одну публікацію з української літератури для німецького читача. Лариса Онишкевич 14 НАШЕ ЖИТТЯ, ЧЕРВЕНЬ 1976 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top