Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
1 4 WWW.UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИСТОПАД 2017 ДЕЯКІ ФАКТИ ПРО ГОЛОДОМОР На думку більшості істориків причиною виникнення голоду 1932 — 33 р р. в Україні стала примусова та репресивна для селян політика хлібозаготівлі, яку провадила комуністична влада. Понад 20 кра їн визнали голод в Україні 1932 — 33 р р. геноцидом української нації . Однак питання досі викликає дискусії серед істориків і політиків та немає єдиної думки щодо того, чи можна вважати Голодомор геноцидом у юридичному значенні цього слова, закріпленому в Конвенції ООН пр о запобігання злочину г еноциду та покарання за нього. Також слова «геноцид» немає в документах ООН, ЮНЕСКО і ПАРЕ , присвячених Голодомору. У резолюції Європарламенту від 2008 - го р . Голодомор названо « жахливим злочином пр оти народу України та людяності» . Документ також містить по силання на Конвенцію ООН про геноцид. За даними більш о ст і дослідників голодомор в Україні забрав 3 — 3,5 млн. людей. Найбільше українців померло у сучасних Харківській, Київській, Полтавській, Сумській, Черкаській, Дніпропетровській, Житомирській, Вінницьк ій, Чернігівській, Одес ькій областях та в Молдові, що тоді була у склад і УРСР. М асо вий голод був також на Поволжі й Кубані , де жило багато етнічних українців . Близько 81 % тих, хто помер від голоду, були українцями, 4,5 % — росіянами, 1,4 % — євреями та 1, 1 % — поляками. Серед жертв бул и також білорус и , болгар и та угорці . Такий розподіл жертв Голодомору відповідає національному розподілу сільського населення України. За даними С . Кульчицького, восени 1932 - го р . в Україні було майже 25 тис. колгоспів, яким в лада висунула завищені плани хлібозаготівлі. Попри це, 1500 господарств зуміли виконати ці плани , не потрапили під каральні санкції і смертельного голоду на їхніх територіях не було. Першим про голод в СРСР повідомив англійський журналіст Малкольм Маґерідж у грудні 1933 - го р . в 3 статтях у газеті « Manchester Guardian ». Він поділився гнітюч ими враження ми від голод у серед селян в Україн і та Кубан і і, не називаючи конкретних цифр , засвідчив масову загибель селян. Після першої його статті радянська влада заборо нила іноземним журналістам їздити по вражених голодом територіях країни. Жахливі факти Маґеріджа спр обував заперечити кореспондент « Нью - Йорк Таймс » у Москві Волтер Дюранті у статті « Росіяни голодують, але не вмирають від голоду » . Проте, к оли про голод поча ли писати інші американські газети, Дюранті підтвердив факт масових смертей . Слово «г олодомор » вперше з ’ явилося в др укованих працях українських еміґ рантів у Канаді та США в 1978 - му р. У СРСР на той час дозволяли лише говорити про « труднощі з продовольством » , але не про голод. Першою державною особою, яка вжила це слово, був Вол одимир Щербицький ( перший секретар ЦК КП У). Н а урочистостях з нагоди 70 - ліття УРСР він визнав факт голоду 1932 — 33 рр . і назвав його саме «г олодомор ом». У 2006 - му р . , за часів презид ента Ю щенка, СБУ розсекретила понад 5 тис . сторінок державних архівів про Голодомор . У селян, які не вкладалися в плани хлібозаготівель , конфісковувал и будь - яке інше продовольство. Але в оно не зар аховувалося як сплата боргу та було лише каральним заходом, що ма в змусити селян здати державі начебто приховане від неї зерно. Спочатку каральним органам дозволяли відбирати лише м ’ясо, сало та картоплю, однак згодом вони взялися і за інші продукти тривал ого зберігання. У серпні 1932 - го р . під приводом того, що розку рку лені селяни та « інші антисоціальні елементи » розкрадають державне майно, Сталін запропонував репресивний закон про його охорону. Закон передбачав розстріл з конфіскацією майна, а за пом ’ якш у ючих обставин – 10 років ув ’ язнення , без а мністії. За цим каральним документом закріпилася назва « закон про п’ять колосків » , оскільки винним у розкраданні державного майна б ув кожен, хто зібрав на колгоспному полі кілька колосків пшениці . За перший рік за ним засудили 150 тис. осіб. У 1920 - 30 - х р р. газети публікували списки («чорні дошки») районів, сіл, колгоспів, підприємств і окремих осіб, які не виконували планів із заготівлі продовольства. На боржників накладали штрафи та санкції, аж до прямих репресій проти цілих трудових колективів. У р оки голоду потрапляння села на « чорну дошку » означало смертельний вирок його жителям. Свідки Голодомору розповідають про випадки, коли доведені до відчаю селяни їли тіла помер лих. « Цей канібалізм сягнув межі, коли радянс ький уряд... почав друкувати плакати з такою пересторогою: «Їсти власних дітей – це дикунство» , — пишуть угорські дослідники Аґнес та Стівен Варді з Дюкського університету. За деякими даними, за канібалізм під час Голодомору засудили понад 2 , 5 тис. людей. (За матеріялами інтернету)
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
