Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
1 4 WWW.UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИСТОПАД 2017 ДЕЯКІ ФАКТИ ПРО ГОЛОДОМОР На думку більшості істориків причиною виникнення голоду 1932 — 33 р р. в Україні стала примусова та репресивна для селян політика хлібозаготівлі, яку провадила комуністична влада. Понад 20 кра їн визнали голод в Україні 1932 — 33 р р. геноцидом української нації . Однак питання досі викликає дискусії серед істориків і політиків та немає єдиної думки щодо того, чи можна вважати Голодомор геноцидом у юридичному значенні цього слова, закріпленому в Конвенції ООН пр о запобігання злочину г еноциду та покарання за нього. Також слова «геноцид» немає в документах ООН, ЮНЕСКО і ПАРЕ , присвячених Голодомору. У резолюції Європарламенту від 2008 - го р . Голодомор названо « жахливим злочином пр оти народу України та людяності» . Документ також містить по силання на Конвенцію ООН про геноцид. За даними більш о ст і дослідників голодомор в Україні забрав 3 — 3,5 млн. людей. Найбільше українців померло у сучасних Харківській, Київській, Полтавській, Сумській, Черкаській, Дніпропетровській, Житомирській, Вінницьк ій, Чернігівській, Одес ькій областях та в Молдові, що тоді була у склад і УРСР. М асо вий голод був також на Поволжі й Кубані , де жило багато етнічних українців . Близько 81 % тих, хто помер від голоду, були українцями, 4,5 % — росіянами, 1,4 % — євреями та 1, 1 % — поляками. Серед жертв бул и також білорус и , болгар и та угорці . Такий розподіл жертв Голодомору відповідає національному розподілу сільського населення України. За даними С . Кульчицького, восени 1932 - го р . в Україні було майже 25 тис. колгоспів, яким в лада висунула завищені плани хлібозаготівлі. Попри це, 1500 господарств зуміли виконати ці плани , не потрапили під каральні санкції і смертельного голоду на їхніх територіях не було. Першим про голод в СРСР повідомив англійський журналіст Малкольм Маґерідж у грудні 1933 - го р . в 3 статтях у газеті « Manchester Guardian ». Він поділився гнітюч ими враження ми від голод у серед селян в Україн і та Кубан і і, не називаючи конкретних цифр , засвідчив масову загибель селян. Після першої його статті радянська влада заборо нила іноземним журналістам їздити по вражених голодом територіях країни. Жахливі факти Маґеріджа спр обував заперечити кореспондент « Нью - Йорк Таймс » у Москві Волтер Дюранті у статті « Росіяни голодують, але не вмирають від голоду » . Проте, к оли про голод поча ли писати інші американські газети, Дюранті підтвердив факт масових смертей . Слово «г олодомор » вперше з ’ явилося в др укованих працях українських еміґ рантів у Канаді та США в 1978 - му р. У СРСР на той час дозволяли лише говорити про « труднощі з продовольством » , але не про голод. Першою державною особою, яка вжила це слово, був Вол одимир Щербицький ( перший секретар ЦК КП У). Н а урочистостях з нагоди 70 - ліття УРСР він визнав факт голоду 1932 — 33 рр . і назвав його саме «г олодомор ом». У 2006 - му р . , за часів презид ента Ю щенка, СБУ розсекретила понад 5 тис . сторінок державних архівів про Голодомор . У селян, які не вкладалися в плани хлібозаготівель , конфісковувал и будь - яке інше продовольство. Але в оно не зар аховувалося як сплата боргу та було лише каральним заходом, що ма в змусити селян здати державі начебто приховане від неї зерно. Спочатку каральним органам дозволяли відбирати лише м ’ясо, сало та картоплю, однак згодом вони взялися і за інші продукти тривал ого зберігання. У серпні 1932 - го р . під приводом того, що розку рку лені селяни та « інші антисоціальні елементи » розкрадають державне майно, Сталін запропонував репресивний закон про його охорону. Закон передбачав розстріл з конфіскацією майна, а за пом ’ якш у ючих обставин – 10 років ув ’ язнення , без а мністії. За цим каральним документом закріпилася назва « закон про п’ять колосків » , оскільки винним у розкраданні державного майна б ув кожен, хто зібрав на колгоспному полі кілька колосків пшениці . За перший рік за ним засудили 150 тис. осіб. У 1920 - 30 - х р р. газети публікували списки («чорні дошки») районів, сіл, колгоспів, підприємств і окремих осіб, які не виконували планів із заготівлі продовольства. На боржників накладали штрафи та санкції, аж до прямих репресій проти цілих трудових колективів. У р оки голоду потрапляння села на « чорну дошку » означало смертельний вирок його жителям. Свідки Голодомору розповідають про випадки, коли доведені до відчаю селяни їли тіла помер лих. « Цей канібалізм сягнув межі, коли радянс ький уряд... почав друкувати плакати з такою пересторогою: «Їсти власних дітей – це дикунство» , — пишуть угорські дослідники Аґнес та Стівен Варді з Дюкського університету. За деякими даними, за канібалізм під час Голодомору засудили понад 2 , 5 тис. людей. (За матеріялами інтернету)
Page load link
Go to Top