Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИСТОПАД 2016 WWW.UNWLA.ORG 19 Я спробувала не просто розповісти, як селяни вмирали цілими сім’ями, а намагалася створити звинувачувальний документ цій епосі і тим, хто організовував Голодомор... ДО РІЧНИЦ І ГОЛОДОМОРУ в Украї ні 1932 – 1933 рр. Лист до редакції: Я дістала дуже цікавого листа від моєї стипендіятки з України. А тому, що вона дістала нагороду Міжнародного конкурсу учнівської та студентської молоді Союзу Українок України за свою працю про Голодомор, на мою думку, було б добре помістити цього листа в журналі «Наше Життя». Адже Союз Українок Америки щорічно спонсорує цей конкурс. З пошаною, Тереза Марко-Бень. Лист Ольги Мазур Шановні Mrs. Thereza I. Ben. Дякую Вам за те, що надаєте фінансову підтримку для проведення конкурсу творчих робіт «Мій рідний край», який проводить Союз українок України. Я давно чула про існування цього кон- курсу, але вперше відважилася надіслати свою роботу. Уявіть моє здивування, коли дізналася про те, що ро- боту дуже високо оцінили зван- ням «Перлина конкурсу» і До- помогова комісія «Смолоски- па» призначила мені спонсор- ську стипендію. А потім були три казкові дні у Львові: наго- родження у залі Ратуші, запах кави і цукерок, червоний трам- вайчик, на якому ми їхали ста- рим і таким молодим містом, слухаючи розповідь екскур- совода. Дякую таким небайдужим людям, як Ви, за хвилини щастя, як щедрий да- рунок у такі нелегкі часи, які переживає моя країна. Коротко про себе. Я мешкаю в чарівному маленькому містечку Шаргороді на Вінничині, в якому живе 7 тисяч мешканців. Я намагалася знайти Ваше місто Сілвер Спринґ, але з подивом дізналася, що такі міста є в багатьох штатах Аме- рики. А все ж таки зробила висновок, що Ваше місто в штаті Мериленд. Я сподіваюся, що Ви мені розкажете більше про Ваше місто. В ми- нулому році знайомі моїх батьків запросили нас у Данію та Норвегію. Як те все не схоже на те, що я бачу кожен день! Але не подумайте, що я ски- глю, наче мале дівчисько. Я люблю свою країну, де я народилася, і буду намагатися зробити усе, щоби у нас життя не стало гіршим, ніж десь там, за океаном... А поки познайомлю вас з Шаргородом. Почну з гімназії, де я вчуся в 9-у класі. Наша гім- назія працює лише 5 років. Школа розташована на самому виїзді з міста, але до центра міста йти всього 20 хвилин. Шаргород входить до списку Семи чудес Вінницької області, як центр духовної злагоди. Тут перемішалися віки, релігії, культури трьох народів: католики мають старо- винний костел св. Флоріана, православні – храм Миколи Мірлікійського, євреї – синагогу ХІ ст. До Другої світової війни Шаргород був єврейсь- ким містечком. Тут збереглася чудова стара за- будова, цілий втрачений назавжди світ єврей- ського життя... Шаргород в роки війни потрапив у румунську зону окупації – Трансістрію. Тут не розстрілювали євреїв, але зимою 1941-42 рр. в ґетто майже 3 тисячі євреїв померли від холоду та епідемії тифу... Ця трагедія перекликається з трагедією Голодомору 1932-33 рр., і саме цій темі була присвячена моя робота, яка отримала таку високу оцінку на конкурсі Союзу українок... Я спробувала не просто розповісти, як селяни вмирали цілими сім’ями, а намагалася створити звинувачувальний документ цій епосі і тим, хто організовував Голодомор... Спробую коротко пе- редати зміст цієї роботи... На горищі старої школи учні знаходять зошит без початку і кінця, нам невідоме ім’я автора, його доля, але писала цей щоденник людина, яка вірила у правоту діла більшовиків, для якої Бога замінив Сталін. І ось сторінка за сторінкою, день за днем ця людина розповідає про те, що коїться в селі, і яку участь автор приймає в подіях. З кожним днем все змінюється, все менше стає мешканців в селі, нарешті, дама з косою приходить і за моїм «героєм», якого покинула на призволяще його улюблена партія і він має розділити долю тих, над ким сам знущався. Катюзі по заслузі! Мені здавалося, що подібні історії ніколи б не мали повторитися, але і до нас достукалася неоголошена війна на Сході України. Нещодавно ми проводили в школі благодійну акцію «До- поможи солдатові»: збирали теплі речі, медика- менти, різні солодощі для відправки бійцям АТО... Ще раз дякую за Вашу допомогу. Мрію за гроші Вашої стипендії надрукувати збірку своїх пошуково-дослідницьких робіт з історії. Мир Вашому дому, чистого неба над головою... З повагою, Ольга Мазур.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
